Іван Кулінський «love each other sister brother»
Дата: 25 Серпня 2022 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 5707 | Коментарів: 0
Автор_ка: Іван Кулінський (Всі публікації) | Зображення: Альона Лебедєва
гілочка яка хитається завжди
сигарети закінчуються наче дихання
у шпиталях і оркестрових ямах
ти кажеш: «давай на острів поїдемо
будемо жити з бананів і ямсу»
я погоджуюсь: «звісно поїдемо ясочко
ще між бананів посадимо яблуню
для тебе бо ти ж не можеш без яблучок»
ти питаєш чому я тяжко зітхаю — а я не зітхаю
я видихаю — і не видихаюсь
навколо — люди котрі залишили дім
навколо — дім котрий їх залишає
я вдихаю дим я видихаю дим
на пачці пише «ми не помремо»
ти питаєш чи візьмемо на острів пса
я відповідаю «звичайно візьмемо»
а навколо кумкають кумки
зоріють зорі і яблука в вітті хитаються
ми уявляємо острів ми міцно тримаємося за руки
поміж якими острів на якому ми залишаємося
тримаємось і триваємо
господар і пес прийшли на гостину до неба й ріки
справляти лежня — погледіти — послухати про буття
допоки війна триває як тривала усі попередні віки
перш ніж сісти пес вигриза реп'яшки — господар знімає взуття
обіч них їжаки клопочуться дбайливо розчісуючи траву
у небі над ними бомбардувальники хизуються
надпотужним гулом
трохи нижче птахи пташенятам ловлять мошву
у водах під ними риби як завше порпаються у мулі
у рясці кумки розсілись поважно нібито при столі
звіддаля чапля длубає дзьобом воду немов одмикає скриню
господар і пес мовчать і наслухають коли
легкою ходою до них доєднається господиня
пригорнувшись одне до одного трьома знаками неокличними
недомовленими непоясненними незапитальними
зачудовано спостерігатимуть як невагомі й вічні
сонячні ноги й лапи перейдуть плесо і попрямують далі
передчуття перемоги
хлопці на блокпосту ретельно дивляться паспорти
перевіряють речі запитують нас щодо мети
розумієте — кажемо — нехай це нині звучить смішно
але нам потрібно якусь часину з того берега подивитись на наше місто
бо поки ми можемо пронести туди свою любов і хліб
для дніпровських качок — поки ми дивитимемося углиб
ріки і очей одне одного — доти буде наша свобода тривати
і те чому ймення немає ми продовжимо називати:
бути разом навіть коли окремо — бути одне одному
і країні й світові — всім — одночасно непомітно але незникомо
наслухати в ударах наших сердець звучання вічності
немовби грім обляжної грози у якому немає нічого від вибухів
а є сотворення і пробудження й ніжність з якої усе живиться
так говоримо ми посеред війни в самому її центрі
і слова лунають гучно й лагідно моби дзвін у церкві
коли ми вкотре уперше переходимо Пішохідний міст
сьогодні загороджений протитанковими їжаками
і якщо у книзі яку ми по перемозі напишемо потрібен зміст
то він буде різними мовами — однаковими словами:
люблю — люблю — і на жодній сторінці — навіть поміж рядками
не буде страху ненависті смерті горя —
лише у пам’яті авторів
але й там вони залишаться самотнім чорним
серед безлічі кольорів
птахи України
ну що того птаха — душа і пір'я
а виспівує як — аж світиться ранок вогкий
не знає часу не має страху не відчуває зневіри
тому легкий
нам належить навчитися у птахів
доки червона роса очей не виїла
не лише долати а й позбуватися ворогів —
не впускати ні в душу ні в пісню
щоб у кінці коли крізь червоні ґрунти ростимуть червоні трави
і понад шарлаховими ставками багрянітимуть очерети
птаство легке розбуджене жаром заграви
злетіло щоб зупинити важкі ракети
love each other
sister brother
жінка з очима в яких літають птахи
читає новини — супиться хвилюючись за близьких
і далеких — а я читаю новини з її лиця
чекаючи доки зведення в її телефоні сягнуть кінця
й ось вона піднімає погляд і посміхається
знову — каже — чорти отримали у Чорнобаївці
а я дивлюся на неї дивуючись і радіючи: так це вона
та котрій буду завжди поступатися місцем біля вікна
та що доторком все усередині збирає докупи й єдна
не залишаючи місця ворогу на оновленій землі
до якої тримають курс добром навантажені кораблі
і пишуться рими прості й світлі неначе я раптом змалів
і моє волосся пахне любистком і ще не потрібно багато слів
та заради якої колись закінчується кожна війна
і танцюють брати і сестри там де стояла безглузда стіна
і не закінчується кожна історія
і приходить світ у якому не існуватиме територій
ні захоплених ні звільнених — лише вільні
вона читає ці слова на моєму лиці й відповідає: люблю тебе
рідний