Катерина Савчак «цвілі місця» | Публікації | Litcentr
19 May 2022, 10:49 | Реєстрація | Вхід

Катерина Савчак «цвілі місця»

Дата публікації: 19 February 2022 о 18:25 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 1641 | Коментарів: 0
Автор_ка: Катерина Савчак (Всі публікації)| Редактор_ка: Сергій Стойко | Зображення: Анна Ютченко


Катерина Савчак - поетка-аматорка. Народилась у Калуші.



нові пейзажі

скільки місця займатиму в тому
божому порядку – жолобі з кедру
де
   мліє усе світло 
де
   влігся фіміам

він – точка в котрій синітиме чорнота
і прорипить жаска епітафія обрисам
                                                   еклектичним
які простір засмічують бо то вже не ті 
споруди грона яких хилились
                                                   мені на груди

і спливала їхня ліпнина
і стенали засмучені барельєфи
зворушливо чекаючи квітневого гіпсу алей 
що під мжичкою посмертних емульсій цвітуть


зелений 

загублена дитина розгублено підходить. 
строката поверхня абсорбує її доторки, ніби пір'я малахітової курки, яку цілують у дзьоба

шартрезовий чотириженець 
з модрини –
на котрому сидів 
медоїд пащею з фінікову 
кісточку – насіння;
малодушна тварина
та стілець кольору стебел
люцерни; тяжіє ріпиця
хвоста – звисаючи немічно 

чи відчуває та курка тягу до ціанового, яку вона ввібрала разом зі слиною?


***

і раптом я побачу морських анемон
у роті в брунатного гаспида
ліва очиця його лищить поліпами
інша виважено стежить мов гарпія
 
яка вичікує на краю кінечного саду
що тяжіє від блошиного чебрецю –
тремтить моя примітивна форма 
занурена в той безколірний квітник


небіжчик персії

кощаве се лаштування
бо моя шкіра – лушпиння
під тяжінням пекучого ґлянцю
гігантської небесної ягоди тису
 
ґратчастість височини палюча;
полотном поширились рештки 
висхлі м'язи: я антипод руху що
живить птаху колючих вершин
 
звідти ж котиться згусток заліза
лізе краєчками мідного дріття
огортаючи в оболонку пекельну
свідомість – чорний пасліну плід



0 коментів

Залишити коментар

avatar