Ганна Комар «А снег раставаў» | Публікації | Litcentr
19 Квітня 2024, 00:30 | Реєстрація | Вхід

Ганна Комар «А снег раставаў»

Дата: 14 Лютого 2022 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 6666 | Коментарів: 0
Автор_ка: Ганна Комар (Всі публікації)| Редактор_ка: Сергій Стойко | Зображення: hackingwithswift.com


Ганна Комар (нар. 20 березня 1989, Барановичі) — білоруська поетка, письменниця, перекладачка й громадська активістка. Працює в Білоруському ПЕН-центрі. Авторка поетичних збірок «Страх вышыні» (Мінськ, 2016) і «Recycled» (Лондон, 2018). Твори перекладені польською, українською, англійською, німецькою, шведською, норвезькою, чеською, російською, іспанською мовами. Активна учасниця руху спротиву в Білорусі від літа 2020. Автор фото © Uladz Hrydzin



АЛІНА

доўга 
доўга
доўга
доўга                                                                                                                      

                                                                                              
________……
________________……
________________________……
________……
________________________________……

разбілася 
сэрца 
матулі



________________________________________________……
_________________________________________________________……
________________________________________……

доўга 
доўга
доўга
доўга

плакалі на плячы

цёмнае зімовае неба
няўтульныя ліхтары
ноч, снег, цемра  і лес

ці не задорага гэта


____плакалі
____плакалі
____плакалі


з сяброўкай
з маімі былымі кветкамі
ў маім былым пакоі
ў маім былым горадзе

плакала
маё былое жыццё



першыя
дзесяць дзён
рубіла дровы, 
жах, тугу, боль
абдымала пса,
жах, тугу, боль
збірала ў лесе
жах, тугу, боль
гатавала ежу, 
жах, тугу, боль

люблю выратоўваць са сметніка
________________________________________________самоту
_______________________________________________________________________жах, тугу, боль 
няма сілаў
ёсць мары 
вярнуцца



АРТУР

Раставаў снег,
цяклі ручаі талай вады.
Я сядзеў у кавярні,
піў каву.
За вакном хадзілі трамваі.

________________________________________________________Смяюцца людзі.
Люты — 
гурбы снегу,
і ён раставаў… 



ЖЭНЯ

скорее   всего    мне    будет    грозить   уголовка

на 
________________небольшое 



время 



____________________________________уеду


думала__________просто
просто
просто
________оказалось  
______________________________________________ 


конец октября
на границе солнечно и тепло



____мне дарила на день рождения дочь
____плюшевую акулу
____взяла с собой



кажется я лежу на мху он меня поглощает 
____________равно 
____________душно
поглотит полностью  будто ничего и не было 


пол-____________________________________-года
____прошло 

мне  до  сих пор  
________________________________________прошло
____________не  
спокойно

пол-____________________________________-года
____________сестра
____________ни разу не написала

пол-____________________________________-года


распродали мои вещи

____я_совершенно_не_нужна 
____семье

дом сгорает дотла

________________________за окном 
________________________с чудесными 
__________________________за_та
____________________________ка_ми

____________________________летали 
________________________часто___самолёты



УЛАДЗЬ

протесты уходят в подпол
за надписи на асфальте раздают уголовки
за флаги на окнах разносят квартиры
меня зовут на слушание моего дела

как будто переводят в новую реальность

(Грае прыпеў з песні The Four Horsemen гурта Metallica)

Решаю снять все деньги со счетов, отвезти автомобиль 
к родителям на малую родину, в субботу с утра иду играть 
в футбол с друзьями, прощаясь, чувствую, как к горлу подступает 
комок.


мы не виделись с начала короны
при встрече не обнимаемся
мама не суетится
папа крайне сдержан
дед держится молодцом
бабушка крайне взволнованна
бабушка не выдерживает, обнимает
бабушка...  
дед жмёт руку

Они не задают вопросов, кажется что-то понимают…

суд в 14:15
самолёт на 7 утра

(Грае прыпеў з песні The Four Horsemen гурта Metallica)

Прощаюсь с родителями, целую маму, папа выходит на лестничную 
площадку, крепко жмём руки, пытаюсь запомнить этот момент…


Среда.
Я с одним чемоданом выхожу из аэропорта в Борисполе.
Вечером в переходе покупаю БЧБ.

Папа жены разболелся не на шутку, чувство огорчения от её 
отложенного приезда сменяется нешуточной 
обеспокоенностью, заболел мой папа и коллега, у которого 
я останавливался.

(Грае прыпеў з песні The Four Horsemen гурта Metallica) 



покупаю гитару
через неделю
встречаю жену

горячий чай 
пьём 
смотрим друг на друга 
улыбаемся 

Точно знаем, что вернёмся.



ДАР’Я

час
месяц
полгода 
и до сих пор 
в полупустом автобусе
в единичные солнечные дни
в проливной дождь
я продолжаю жить
в Беларуси на удалёнке

P.s.: Самое трогательное в прощании было то, 
как сильно за меня переживал брат, 
никогда до событий августа 
мы не были так близки...



САША

Было холадна
не хацелася выходзіць з дому
дыхаць бяспечным паветрам

цела маё быццам бы драўлянае…


Мішка Панда які ведае мяне з пяці год
і пачуццё віны
самае неабходнае
ў студзені 


з табою можа адбыцца
Варшава такая ж шэрая як 
__________Мінск
мог бы быць не горшы за 
чаргу
прадавачку
немагчымасць
абслугоўваць сябе самастойна

не было ніякага пераследу

адзін вораг________час
нi зразумець_______ні адказаць
калупаць рану_____якая пачынае зацягвацца
ў мяне ёсць правы

пасля нашай размовы лёгка даўся ліст да Марыі… 

Неяк так. 



ЗМІЦЕР

дваццаць пяць тысяч
крокаў у дзень 

_________перачытваю
 
____перачытваю
__________як губляў
________________пра
_________________цу 
________________вёс
_________________ку 
_________________Ра
________________дзі
_________________му
 
дваццаць пяць тысяч
крокаў 

________________уну
________________тра
________________ная 
________________ціш
_________________ын
__________________я
__________________.
__________________.
.
__________________.
__________________.
__________________.
._________.
._________.
._________.
._________.
._________.

____зноў быць 
____сабой
____не чалавекам
____падполля
__________________а

__________чалавекам

__________________.

__________________.


__________________.
__________
__________________.

лукашэнка павінен перад 
краінай стаяць на каленях

але з’ехаць 
___________вымушан
___________ы быў я

фільтраваць кожнае
слова, не гаварыць, не 
знаёміцца 
___________вымушан
___________ы быў я

пратрымацца 
__________вымушаны 
__________быў я

__________звычайны 
___________аўтобус
______вельмі стары 
_____________аўто-
_________бус шэрыЯ 
___________брудны-
__________Я колеры 
_________Ярка-чыр-
________воны заход 
_____________сонца  
_______людзі такіЯ 
___________блізкі-
_______Я стомленыЯ 
_____________пера-
________сёк мЯжу Я 
_____________пера-
__________сёк мяжу 

______________БЫЦ
________________Ь 

узяў бы з сабой зямлі 
жменю вясковай
але нічога не выйшла

але нічога . . . 


0 коментів

Залишити коментар

avatar