Микола Гуменюк «Ne haber, İstanbul?»
Дата: 03 Вересня 2021 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 3267 | Коментарів: 0
Автор_ка: Микола Гуменюк (Всі публікації)| Редактор_ка: Ніна Паламарчук | Зображення: Микола Гуменюк
Микола Гуменюк – поет, перекладач, співзасновник та редактор безтижневика «Серпень». Випускник Інституту Філології КНУ імені Тараса Шевченка (2018), лауреат літературного конкурсу «Смолоскип» (2017, 2018), фіналіст «Гайвороння» (2017, 2021), учасник/співорганізатор подій на фестивалях «АрТерапія» (Житомир), «Форум видавців» (Львів) і «One Caucasus» (Грузія). Асистент проєкту «Study Visits in Gdynia» у 2018-2019 роках. Окремі вірші публікувалися в університетських антологіях КНУ, в альманахах «Шодуарівської Альтанки» (Житомир) та Поморського поетичного проєкту «PANTOGRAF» (Сопот), а також у квартальнику «Strona Czynna» (Ґданськ). Нині живе та працює в Стамбулі.
/mavi liman/
серпень
оминувши з десяток
червоних агітаторів
ми взяли без бою
бажаний столик
я згадував щось
із байок шабловського і
ми мовчали в пам'ять про
блакитноокого
поета
щоразу
як приходимо туди
закурюємо нові сигарети
першими ж
були болгарські
в пам'ять про балчик
про блакитну затоку
/crank call/
це найгірше коли пісок у кишеніприймає від тебе дзвінок
ворони і галки
змовляються на березі
готують напад
на паркінг
хтось підкидає зерно
під твою машину
чи це власники автомийні
гострять зуби на твої
кишені
?
море набирає пісок
у моїй маринарці
алло що там у тебе
скоро зустрінуся
з твоїми родичами
у черевиках
або ж ні перепрошую
цей ідіот вже далеко від берега
тож привітайся за мене
в цього ідіота вдома
у мене вже не вийде
сьогодні
/я прийшов із ложкою/
на розговіння
де замість фініків
подали голку
/halay/
...пiд безоднею неба
iз криком по-звіриному протяжним
забери мене танцювати халай
годину хоч раз провести в ґовенді
руками сплестися в шеренгу
хоч раз
нерозривно тримати твій
погляд опіки
як легко почати та й годі
там зупинити цей танець
ще трохи
стерплю ж бо не стану
своїм у родинному
ширшому колі
/мої плітки тихі
а в нас було досить
сп(л)ільного часу/
ти дивуєшся
коли кажу тобі що я
знав що моя
дружина матиме
темне волосся
я ж не дивуюся
швидкості пліток
що ходять за
нами
і
навіть мови нічого
не значать коли
народ збирає ці
дурні пазли
на моїй душі спокій
доки шепіт міряє відстань
між губами і вухом а вітер
ходить слухати тишу
на краю хутора та виловлює
крихти з наших розмов
спокій
і
не треба нікому нічого
пояснювати
/day is done/
за кашлем не чути думок
і двох рук мало аби їх зловити
прослизають зі свистом
між пальці
ковток з останньої чистої чашки
вдвічі приємніший і докладає горлу
теплоти додає сил аби тихцем
перейти через рейки до нового ранку
не списувати зі стелі
обличчя безсоння і вхідні
семафори пізніх маршрутів що
вголос зі мною лічить
годинник
чашка під ранок
поволі втрачає посмішку
на серці спокій
і
тиша
/фаджр/
не знав що твої сусіди мали пса
аж той не почав брехати на езан
я встав позмивати холодні оденки
яким не судилося вчора
щось наворожити
надворі світало вже швидше за
появу подряпин на обручках але
я тебе не будив і не збираюся
відпускати на роботу
/indi-bindi/
wouldn't it be better
not to be so polite?
сунеш жменю монет до руки
незнайомця зі срібним casio на кермі, так
незграбно ніби пробуєш жебракувати
тобі хочеться забути про важкість
кишені але з нею не прощаєшся
надовго – хтось пхає тебе в спину вручає
решту і твоя ліра робить повне коло
start a little conversation now
just take five just take five
/я дістав ножа/
й увесь світ перетворився на кавун
де ми сперечаємось як різати
його на шматки
/під виноградом/
вилазив на мури
отямившись там де равлик
сивить уламки бетону
контузія
зникає мов роса
на сонці лежати
сухо язику в роті
не проповзти далеко
слідами крові
з носа
бррррр
мцк-ц-ц-ц
фууууууууух
добре
хоч живий
салак йа
/gecekondu/
ніяковіння у підземці
розвіялося з відлунням
перших кроків у нетрях
старого міста
нетрі всотали сморід
ще недавно свіжої
жертви байраму
там у тіні мечеті
жадібно вмивав чоло
зморений вічною спрагою
що мій піт убивала
упершись на стіни
чомусь уявив як удома
чиясь п’яна від сокири рука
складає пістряву мозаїку
приреченої дровітні
вулиці похапцем
маревом серпневої спеки
малювали між листям
винограду
там хлопча зі смичком
покірно чекало під брамою
скрипу
/барвисте сусідство/
утриматися важко на дерев'яній
підлозі прирослої до саду клітки балкона
зваблює безквіттям безбарвне
дерево інжиру
розлога тіне
cховай мою жадобу
коли десятий плід у клітці зриваю
ховай радість і мимовільну тугу
голодних сусідів з безкліття
/abdesthane/
кіт коло миски ніжно
компостує кошеняті вухо
поруч сліпий чоловік
кроком міхраб наміряє
я чекаю малого
виходити за двері краще
разом з езаном прийде
наше розстання і ступні вірян
збиратимуть відбитки килимів
теплих від джума-намазу
на дворі помічаю добру
ложку чорнобривців
вирячилися ніби
люди з рідного краю
і терпеливо чекають
доки я прорахую сліпо
кроки до брами
чути другий езан
розлуку зі свіжістю
належно приймаю