Катерина Балашова «звукосполучення м’язів»
Дата: 22 Січня 2021 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 2923 | Коментарів: 0
Автор_ка: Катерина Балашова (Всі публікації)| Редактор_ка: Сергій Стойко | Зображення: Анна Ютченко
Катерина Балашова, 21 рік, народилася в Луганську. Співзасновниця поетичного простору o.poetry в Києво-Могилянській академії та онлайн-проєкту re:virsh, що просуває поезію у стилі blackout. Двічі вигравала поетичну каву в кафе «Купідон». Створює відео- й аудіовірші. Пише українською й англійською мовами, брала участь у конкурсах від центра Button Poetry.
відгомін
нині ці стіни завше тихі на дотик -
опалі паруси з цегли напнуться від протягу
що гойдає коридори й вузли того дому
з пусткою замість крівлі й оком на дверях;
звук годинника на горищі:
цок
стан часу - хистка тростина
але тонкі речі буває найважче зламати
цок цок
спіралі стін в'ються над багаттям
крізь віконні ікла звідкись тихо нісся бог
спочатку було Слово, і Слово було ніде
То яке ж
покладено в основу мого хребта?
яке суголосся єднає суглоби
та звукосполучення м’язів?
неприкритий склад крові
завершує закритий склад губ;
літерка в кожній клітинці,
двокрапка зіниць –
підрядні зв’язки.
Рух уперед зліва направо:
з інфінітиву утроби
до форми життя з парадигмою
певних закінчень.
Коли спочатку було слово „людина”,
то саму її досі ще не створили:
вона існує, поки звучить.
Тож розкажи, яким словом ти
вимовляєш мене,
і, можливо, вкотре я заісную.
вид зсередини
скорбота накочує,
прибоєм зі сліз
до берегів обличчя.
сум пучнявіє
в легенях бруньками
від коріння вій і повік.
я знаю, що
у скорботи жіноче лице.
*101*4#
Vash rakhunok perepovneno
Perevirte balans pislia doshchu
perevirte, zviazok hubytsia u zemli
biloruskyh kordoniv
donbaskyh shakht
pisnia kriz terrykon ta ryf
na misiats u krater na zvorotnii bik
Nahaduiemo: zavtra bude narahovano
vyhorannia
(Vy vykorystaly vsi zlyvy)
Abonent ne mozhe pryiniaty vash son
bud laska
nadishlit sobi povidomlennia
abo zatelefonuite znov
unochi.
медогляд
зробили рентген
і побачили в грудях вулик:
біле плетиво в чорній інверсії,
медові соти у липкій клітці,
як вовтузяться бджоли в легенях,
як літають трахеєю вгору й униз
і як солодко буває на серці;
сказали: „тому
у вас кашель із кров’ю, бо
ви дали недузі прогресувати”.
ніжно тримаю бджілку в пучках,
щоб вона чула звуки міста від ребер:
жуж жуж жуж
питаю:
як то мені їх не лишити
як не любити,
коли вони одні повертаються до мене
щодня, мов додому?