В'ячеслав Левицький «загроза усмішці в деяких хитрих ласунок»
Дата: 20 Січня 2021 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 2999 | Коментарів: 0
Автор_ка: В'ячеслав Левицький (Всі публікації)| Редактор_ка: Сергій Стойко | Зображення: eostudio.pl
В’ячеслав Левицький (народився 1988 року) – український поет, перекладач, літературознавець. Лауреат літературних конкурсів «Гранослов», «Кримський інжир / Qirim inciri», «Смолоскип», «Экслібрыс» імені Володимира Короткевича (відзнака опозиційної Спілки білоруських письменників), перекладацької премії «Metaphora», поетичного фестивалю «Молоде вино» тощо. Кандидат філологічних наук. Автор двох поетичних збірок та кількох монографій.
Long Play
На заздрість бармену збовтує саксофоніст
пурпур із міддю у гнутій вигрітій колбі.
Лунає перша пісня.
Підозрілі пані за столиком поруч
перешіптуються про ін’єкції.
Лиш наприкінці другої пісні
ти зрозумієш:
мовиться про косметологію.
Метелик рояля крилом повести силкується,
але заповзятливий клавішник не відпускає.
Про це, власне, ідеться у третій пісні.
Слова четвертої пісні,
на прикрість, забув соліст.
Слова п’ятої пісні
соліст на ходу складає.
Крила метелика скроплює пурпур і мідь.
Лунає шоста пісня.
Водночас на подальшій, на сьомій,
підозрілі пані замовлять
омолоджувальний коктейль.
Але в бармена залишаться
тільки молоко із медом
і кілька рядків із восьмої пісні.
Він так і перепитає:
«Омолоджувальний куплет?»
Супрематичний краєвид
Четверо поліцейських в обідню перерву
пили кока-колу біля кіоску.
Четверо поліцейських біля кіоску
пили кока-колу в обідню перерву.
Четверо поліцейських пили кока-колу
біля кіоску в обідню перерву.
А за ними стежив Казимир Малевич
із шипшинової алеї
та міркував про QR-код.
Найдепресивніший вірш
Я мало не подався в осінню депресію,
але, з’ясувалося,
до її офісу не так легко пробитися.
Виявляється, черга туди
збирається з шостої ранку.
Понад те:
пенсіонерів та інших пільговиків
приймають без запису, хоч потім
часто не випускають, навіть на запити родичів.
Усім – неодмінно купити жовті бахили
в автоматі, що витребенькує стосовно м’ятих банкнот.
«А все клята реформа
з надання депресивних послуг», –
озивався меланхолік із найглухішого кутка в коридорі.
Взагалі вимагають лиш копії документів,
які посвідчив найбільш набурмосений нотаріус
(обов’язково із найзанедбанішого району
з найщербатішим асфальтом).
«Хто тут начальник?
Та хто ж тут у вас головний?» –
не вгавав я,
але мені щоразу показували на календар.
Повсякчас коридором гуляли черга, і протяг,
і Шопен зі своїм жалобним маршем.
«От раніше була депресія як депресія», –
нарікав меланхолік із хустинкою,
схожою на потріпаний каштановий листок.
Я мало не зламав турнікет
до цього офісу осінньої депресії.
Я мало не спопелив цей офіс,
як часом хазяї палять посохлі бур’яни.
Я мало не написав скаргу на те,
що тут так мало «я».
Утім, адміністратор оголосила обідню перерву
та веліла всім відлетіти у вирій.
Wawel
Дівчині на ім’я У.
Подарував Тобі шоколадку Wawel та сказав:
«Це Твоя персональна краківська фортеця».
Так і позбувся міста,
яке ми обоє любимо.
Так і втратив те місто,
де ми ще не бували разом.
Бо щойно Ти відколола кубик,
екстрачорний, ніби загони граків у центрі,
почала зникати Сенаторська брама.
Ще один відламаний кавалок –
і замкові галереї підтанули,
як мелодія сурмача
на площі Ринок.
Ти просувалася гіркуватою плиткою далі –
й майже дісталася вулиці Ґродської
(здав би Тебе на довічне
до молочного бару «Під Фемідою»,
але й він уже розчинився).
Нема на Тебе Костюшка
(щез, як і мури ледь карамельні).
Нема на Тебе Петра Скарги на сусідній площі
(навіть натяків на полеміку спекалась Ти).
А вавельський дракон
уцілів і чмихкотів полум’ям,
незборимий, мов загроза усмішці
в деяких хитрих ласунок.
Тисячі кутюр’є
Спершу був ботанічний сад –
усі бузки
лащилися лише до надійних рук.
Далі прокинувся апетит до свіжого меду,
але виявилося, що бджоли –
у дуплі самоізоляції.
Згодом липам заманулося почуватися
пасажирами в тогочасних купе:
розквітали через одне подвір’я.
Байдуже:
ловив у ясно-сині гамаки,
вистежував по цвіркунячих відкритих терасах,
незламно ходив і колекціонував натяки на весну та літо.
Колекція масок весна – літо 2020.
Тепер тисячі кутюр’є, таких, як і я,
гасають у пошуках манекенниці.
Колекція масок весна – літо 2020.
Колекція масок весна – літо 202*.
Колекція масок весна – літо 20**...
... А вона з капучіно холодним
стежить за ними з екрана.
прощання з правописом
бувай старий
ось ти й довідався що таке люстрація
отак і може підстерегти слово
яке не трапляється у твоєму покажчику
годі вже з них
із тих покажчиків та вимог
зараз інша пора
час нових людей
не завше досвідчених але чесних
і час нових правил у мові
настільки ж чесних
вони пройдуть відкриті конкурси
вони подужають обговорення
вони переживуть перевірку поліграфом і поліграфією
пакуй у валізи
всі романи газетні статті а також дописи тролячі
за якими ти наглядав
позбав нас
від усіх твердих хабарів та ігорів за компанію
залиш собі як сувенір
зайву літеру к від автора великих сподівань
збережи кілька сподівань
хоча вони можуть виявитися зайвими
іди з миром
посіпако червоних директорів
і червоної директорської ручки
в наших зошитах
жертво бу-ба-бізму
доглянута кішко для альфа в українському перекладі
бувай попихачу злочинної влади
завтра як і належить корупціонерові
ти загубишся
на своєму півострові
який іще пишеться по-старому
забирай туди мабуть
учительок української мови
священників з однією н та неготовністю до автокефалії
членів правописної комісії
(і твоїх вірнопідданих
і тих які не визначалися теж заразом забирай)
зостав передусім
дітей поетів і редакторів
адже їхня мова
не підпадає під люстрацію
як і під будь-який із правописів