Віктор Кропивний «Властивості штучних джерел світла» | Публікації | Litcentr
19 Січня 2021, 13:03 | Реєстрація | Вхід

Віктор Кропивний «Властивості штучних джерел світла»

Дата публікації: 15 Грудня 2020 о 18:35 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 1098 | Коментарів: 0
Автор: Віктор Кропивний (Всі публікації автора)| Редактор: Євгеній Півень | Зображення: Марія Петренко


Віктор Кропивний [народився 1998] – автор верлібрів, один із організаторів літтусівок у Могилянці, один із фіналістів літературного конкурсу «Гайвороння» (2020). Нині – студент-літературник на магістратурі. Деякі тексти опубліковані в журналі «Однокласник» та на платформах Літературного роз'єднання «Грань».



**
йдемо поза вулиці
поза проспекти
шукаємо розлогої перспективи
чекаємо заломлення суті
знаходимо став


◘ де з одного боку 
: вмирає субота
◘ а з іншого боку 
: сміх розростається полум’ям
◘ а з третього боку 
: окопується кохання лопатками ніжними 
у розім’яклу траву

◘ а з четвертого боку ставу 
: сидить пара – на нас очима

◘ а з п’ятого боку 
: хтось чи свистить чи молиться 
хіба ж розбереш за губами
◘ а з шостого боку 
: ліниво звисає зламана 
товста гілка красивого дерева
◘ а з сьомого боку 
: жінка стоїть – чекає 
затискає клапани на безмовній флейті своєї руки
◘ а з восьмого боку ставу 
– вже й ніч

і з інших боків – уже ніч.

але з нашого боку
ще трохи білого світла накрадено
і видно як східно танцюють 
із шаблями осоки
дрібні хвилі
і необережні їхні заламані рухи
відблискують у нас.



викликає погіршення сну

/зачинені двері мовчать не тільки про захист
а й про неможливість втечі

їхні криві носи
з’являться в лівому куті
старого одвірка
пошрамованого рисками й 
цифрами.

тримай крихти крику в руці
затискай до крові
як хрестик. 

 хай крутять носами
хай водять очима
тримай крихти крику в руці.

стара ікона мовчатиме
тримайся її тиші
тримайся її кутка
поки дряпатимуть стіни
поки шарпатимуть повітря.

аж поки розсієш усі ті кляті крихти
і підлога вкриється сміхом
бо ж

батько під ніч
було нашіптував 
про старі дубові двері
які захистять
навіть від лихих снів/



Гекатомба Гераклова

Тату
тільки поглянь
як горить цей мурашник.

хіба ж не красиво тобі?
тільки скажи:



автопортрет у нерухомості

Поки не темно
і скло не стає дзеркалом
бачу
як під вікном першого поверху
кульбаба повільно втрачає голову. 
– ранні раніше йдуть – 
хтось там завтра пройде
хтось окрім мене не помітить.



***

■ Ти ж усе розумієш
   так потрібно
   потім повітря навколо заговорить до мене знов.
■ це легко поки 
   ніби біле пір’я 
   із історій 
   де ти
   з’являєш віру.
■ бо ж коли нікому слухати
   то й не говорить ніхто.
■ та-ра-ра-ра-там
   туц-туц-тут.
■ послухай
   повітря не заходить
   яке воно на слух?
■ старе замовляння-молитовка бабуся моя розказувала коли був приходив до неї в гості
   малий такий зовсім-зовсім малесенький.
■ ще трошки і заспіває.

■ хоч шчось скаж-жи…

■ світло стало інакше грати на плесі – вітру нема
   о
   чую,

● дякую.



0 коментів

Залишити коментар

avatar