Іван Гнатів «Діти дров»
Дата: 22 Грудня 2019 | Категорія: «Поезія» | Автор_ка: Іван Гнатів (Всі публікації)
Редактор_ка: Євгеній Півень | Зображення: Марта Мохнацька | Перегляди: 7420
Іван Гнатів – поет і перекладач. Народився і живе у Львові.
***
розкололася
/
усміхнулася мати
й
покотилися з її маківки
великі та маленькі
наввипередки
шукати
на себе схожих
***
в’юнка вода
веде
до витоку
а там
по кісточки
й
поперед себе
ліс
прискорюється
***
родинне дерево
самогубців
червоні — до чорних
старі — до молодих
усі
разом
кидаються
море
морви
***
колись
на бузках
замість гілок
виростуть
руки
у людей —
навпаки
а як завесніє
прийдуть
перші до других
привітатися
***
на дідове літо
спряла баба
дідові з дощу
плащ-
невидимку
літав собі дід
літав
а на бабине літо
налітав той плащ
до дірок
сів на хмару
зв’язав з плаща
мотузку
і
гукнув бабу
до себе
***
усміхнена
після дощу
городина
на руки
проситься
але
молода черепашка
волоського горіха
прудкіша
***
пополудні
біля плоту
двійко гребінців
чубляться
бо як знати
хто на зорі
червоніший
***
драконяче око
старої грубки
підморгує нам
а ми — йому
діти дров
такі ж самісінькі діти
сіли
гладити звірові язика
***
віднині
кожне дерево
новорічнішає
обсідають гілки
неперелітні
ялинкові іграшки
дощиком
морозцем