Такуї Нікогосян «Тиша ось ваша їжа»
Дата: 28 Травня 2019 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 5167 | Коментарів: 0
Автор_ка: Такуї Нікогосян (Всі публікації)| Редактор_ка: Ніна Паламарчук | Зображення: Анна Ютченко
Такуї Нікогосян (Тая Бережецька). Поетка, народилась в Миколаєві, 20 років. Навчається в миколаївському філіалі КНУКіМ, 3 курс.
лягає на верхівки дерев масло у фарбах #каже.тобі.
лягає на верхівки дерев масло у фарбах #каже.тобі.
подих смаженого каміння не дивлячись на ікону #говорить.в.не.тебе
де людська втома перетертий хліб #лунають.с.кожного
ніж їсти досхочу зробимо моду на спиляні тополі
мої цукерки пух схожий на каву
свобода скаче на твоїх витягнутих колінах
зробимо час до нього термін де жалоба або мисливські тенета
сукня з плечей ката на мені бачиш заплуталась в кінцівках
слова не торкаються повік
тиша ось ваша їжа
***
дивлюсь на фото з фейсбуку
краще не відстежуй новини
не дивись на біл-борди
інформаційна реклама чекає тебе всюди
НТН, ТСН, новини з Донбасу
помирають тут
помирають в лікарні
у новинах вбитих нема
хто чекає на правду
хто правдою є
вона не свята
***
що буде коли прогорить вогонь туман вдаваного щастя
де нитка за яку тримаєшся щоб не впасти на світанку
де екран затуляєш долонями знайомі обличчя
співала пісні коханим
писала вірші була графоманом
пришла війна ховати коханих
зброю у руки стріляти піти
мову як зброю тримала кохана
мову як зброю
мила хто ти
ти як туман у який вкладається полум’я
***
твоя трембіта у цьому Львові грає у Києві на новій мові
коли замовкнуть усі гармати скажуть хлопче не падай градом
почнемо шабаш
пісня в вухах
це не зозуля
банші гукає із забуття спочатку підпис потім ім’я
ти голосуєш це протест шукаю мову шукаю хрест
не побачиш серед висот щасливий прапор це горизонт
***
(навіщо)
задовго не підіймають питання оголених рис
беруть роки потім ховають словами заздалегідь поділять їх на голосні
дітям що говорять не правду
діти говорили не правду
дітям що вже казали не правду
дітям що поховали оту вашу правду
в голосних батьків не знайти
***
(Тут дві версти )
натягнення ниток очікується циклом віршів
записаних тобою мій милий транслятор
закінчилася жалоба по собі
брязкають двері тимчасового прихистку
голосними шиплячих до голосу піднебіння
лляною зробленою тобою дівчини
хитаються човном або дзиґою пішла полум’ям милая
сховаймося у вдаваному щасті брязканні хвірткою у тимчасовому прихистку
що коїться з тином із пелюстки лілії
пішли під воду з легенями та зябрами навіть з трубою
наспівуй ім’я – Джа – і голос вулиці викриє хату з лободи
чарівне намисто моря гукає місячні зерна
***
примхи часу розпустилися лілії у бабине літо
і як би не лив дощ у травень цвіт вишні чудовій як вороняче гніздо
час бути донькою зараз – це твоя вічність – розірваний шовк по чашці із мармуру
де відбувається синій захід
кажуть за ним сховалась правда
його не бачив це місто
жнива тут так часто що замість маків виростають соняхи
поля зрізують так само часто
навіщо бути макової головою якщо тюльпани вирощують і приносять до дому
а ти подивись на сонце воно смажить однакових зимових дітей
Чому не спить в травень
***
нехай слова сиплються як доміно
вогонь сиплеться на голови
давай станемо голими
голови застигли
чистою мовою вмитися млявою
розігнати кам'яне вугілля
відчуття мугаму на шкірі ходить подих
градус зримого в кімнаті з дзеркал
гляди вчора кутається в дзеркальному лабіринті
# что.би.єго.нє.замєтілі
дивиться завтра ховає інстаграм-щоденники
#старість.її.не.помітить
тиша б'ється зі мною за хвилини у цій розмові
який конфлікт просто перестань мовчати
де педаль подай голос монетка колокол
***
Чи обирає Бог сторону війни
де боя йдуть дивиться
гляде і шкіриться
сонце затуляє на чию користь
йде під боями збирає мертвих
в мамині очі подивиться
слова знайде
Де плаче мати сидить Бог і шкіриться
споглядає де боя йдуть чи хлібу їм чи пороху
да якому дияволу роги збити
сидить Бог і шкіриться коли в шахи грає
***
в легенях знову дим не терцем
дивиться як примара балакуча ходить
стони чуєш схоже це канцлер блок-посту
коли слухаєш чутно біси протягують тобі стопку
з димом і спиртом
глянь вони на монетах сидять і залізних
витягнутих кулях решетом підуть за тобою додому
а потім маленькі дівчата розповідають казки мамам
у мене є друг бісенятко тут і там
капіляри лопаються дівчинка росте і горбиться
під ціною сутності навіщо мати робить дурості
***
лінія намальована чорним без війни і трампліну війни
тільки витягнуті руки у темряві із піску борсаються
з простягнутими долонями
лініями кордону що тільки на мапі чутно
що заблукалі в тумані застигли серед криги
чи руками поли мити
залежний час лежить на пилу
навіщо полиці з іменами мили
***
Коли вовки закопують себе заживо
посеред сталевої ночі де на поверхні
зими люди малюють красним картини
серед мертвих живим
Коли діти ховають вуха
коли в крамницях голі полиці
серед посуду, їжі, ніг
коли серед апостолів сидять
люди постують
Коли раби імперії не люди
лють у звір’ях людьми вихована
годуй живих мертвими
Коли холодно
очні яблука біжать к правому борту
зв’язна розмова руки в’яже
із вохри та овчини
***
у крокодилі ростуть зуби
єхидна лінія революції
розпитую людей півкулі
чи писала мало рахувала дітей рано
в повню півні співають ямбом
на повені молитися та в повню бідкатися
що тобі не спиться
серед лісів і буковин ляда на самоті стоїть
дивиться в глибини лісів
люди в чому ви і нащо
волають знову де ваш клятий зов
заблукалі птахи і назви їх хоч як
яги поховали янголів між ям
***
про те що де що
розповідати страшно
***
нумо слухати пластинки скрябін бум бокс
на газеті серед обличь і написів буде оселедець з маками та краще
касети де головам капець
серед потягу чи на заправці
читати вірші коханцям
певно кращі друзі
це на диво пусто