Тата Рівна «бурштин»
Дата: 16 Грудня 2016 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 1920 | Коментарів: 0
Автор_ка: Тата Рівна (Всі публікації)| Редактор_ка: Ніна Паламарчук | Зображення: Тата Рівна
Тата Рівна (Тетяна Сладковська) Народилася 1982 року у м. Києві. Проживає на даний час у м. Рівне. Закінчила історичний факультет Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, за фахом – історик-правознавець, кандидат історичних наук. Ініціатор створення та одна із керівників молодіжного літературного об’єднання «Ртуть» (2000-2002 рр.), яке діяло при Рівненській обласній організації Національної спілки письменників України. У різних роках – член всеукраїнського літоб'єднання «Sevama» та незалежного літературного клубу «Баюн» (Рівне). Автор книг поезій «Світ покотився» (Костопіль, РОСА, 2008), «Каламут» (Рівне, письменницька робітня «Оповідач», 2016).
Друкувалась у періодиці, альманахах «Наше коло», колективних збірках: «Суверенітет» (Рівне, 2002), "Котигорошко (Київ, 2010), «Зачаруй мене тремом кохання» (Київ, 2010), «Яблуко спокуси» (Київ, 2011), «Сто на Сто» (100 найкращих віршів журналу «Склянка часу», Канів, 2011), літературній газеті «Ярь» (Рівне, 2000-2003), у «Антології авангарду, психоаналізу, психотерапії та психології» (Сімферополь, 2007), в «Антології сучасної новелістики та лірики України» (Канів, 2007), збірнику «Нова Проза» (Луцьк, 2011), міжнародному журналі «Склянка часу» (Канів, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 рр.), журналі «Дніпро» (Київ, 2014), поетичній антології «Викрадення Європи» (Київ, Електрокнига: 2014), колективній збірці «Денники поліських Бурштинокопачів» (Рівне, Оповідач: 2016) тощо. Лауреат літературної премії імені Михайла Дубова (2016), член Національної спілки письменників України.
із очима сарни
в межирі́ччі Єфрату та Тигру
в межирі́ччі Случа та Горині
піраміди бурштинових фараонів
ростуть углиб боліт
тут коріння дерев бурштинове
і вода річок смолою
тече руслом горлом жилами
тут межи річок межи очей межи століть
на краю світу кінцева станція – бур.штин –
межа що ділить навпіл вчорашнє та завтрашнє
тут усі проходять ініціацію бо ніхто
не зостається незміненим. –
лопата й мотопомпа – це головні книги поліщуків
і зброя
і захист
і хліб
і біль
і совість
і перемога
й поразка
тут поліський жертовник, поліський горор
поліська казка
запеклі бої за пекло
за теплий камінь холодної землі
благенька дерев’яна станція померла коли
прийшли великі люди будувати майбутнє
возити його старою залізницею, новими автошляхами
перевантажувати майбутнім прадавні ліси
де древній бог із очима сарни
тікав крізь буреломи крізь болота крізь техногенну еру
що явилась нізвідки й стала скрізь
пронизала ліс голками бензопил
просотала річки сигналами ехолотів
скурвила залізницю натовпами старателів
вкрала магію у духа боліт
в межиріччі Случа та Горині так людно нині
як не бувало ніколи з часів Русі
сьогодні тут всі – у кирзових чоботах чи
черевиках вищого класу – у кого лопата, у кого помпа, у кого – каса
у кого влада, у кого – доля бути битим
у кожного – привід потреба діти
привиди крила янголів над дахами
щоденне дахау в снах
на родовищах дахау де-факто
слина страху спина втоми вино війни
і лише кашель
рапатий сухотний кашель
надриває ці сни…
крізь ліс
там пройдені всі міждерев'я стежки звірині
і в кожному зойку пташиному чути бігме
як ми уповільнюєм серцебиття трави і
деремось до світлого лика та біс не візьме
і топчуть відпад кирзяки чи діряві чи мо'
такі моногамні що тільки мовчи лиш та йди
твого стоголосого лісу німого начи-
таного вітрами… лишають глибокі сліди
а ноги дрижать в колінах на кожну дражливу
гілку на кожен листок тремтливий чи зливу
набридлої комашні. несправжня ковдра
сміливо приховує полохливість
налитого травами лісу ще
камінням налитого лісу
смолою влитого лісу
кров'ю живого лісу
просотаного прос…
вільгістю тремом
людьми
реквієм
кожного дня ти йдеш собі до лісу
у формі яка уні – частіше джинси
із скальпелем на плечі, який лопата
з цигарками у кишені – які цигарки
женьшеневий корінь твого благоденства
каталізатор твого лібідо
біди усього лісу –
тут – у його череві!
тут – у кожнім дереві жива смола
яка прісно каміння
уміння копати уміння тримати(сь) лопати
у цьому житті у твоєму лісі – це вибір
жити або пропасти злетіти чи впасти
водити леХуса чи коня у ябки –
поліщуки риють ямки
тонуть у ямках топлять у ямках
риють від зорі до зорі
у поті лиця
гробарі
всі – дядьки п’яниці мамки
вчителька із третього класу
продавчиня квасу
її коханець бувший столяр
сусідка тьотя Оля
рижа тьотя Маша і хресна Даша
Серьожа що був на шабашах
Ігор – тупий їбанашка (для друку – старшоклашка)
менші Ганьчині діти
сільський голова Микита
даішники та нужденні
ті хто з тавром «олені»
ті що гукають під генделем: «кіся!» –
всі патрають Полісся
всі грають цю захопливу онлайн-гру –
шукають у болота́х ікру
і коли одного гарного дня
ти підеш із лісу
винісши звідти багато земних турбот –
машину хату навчання дітям інший компот
хорошу шубу хорошій цяці – своїй жоні
життя красиве красивій дівці яка без «ні»
яка щовечора зустрічала тебе у сім
яка не жертвує всім заради тебе
а просто робить як треба
і коли ти кожного разу забуватимеш ліс
задивившись на чорні хвилі теплого моря
котрі цілуватимуть яхти твоєї борти
лоскотатимуть баранцями твої пальці
подумай, що це ти саме ти доктор Менгеле
який зробив аборт своєму Поліссю
мов ляльці