Андрій Голоско «мокрі і розібрані»
Дата: 14 Грудня 2016 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 1456 | Коментарів: 0
Автор_ка: Андрій Голоско (Всі публікації)| Редактор_ка: Євгеній Півень | Зображення: Андрій Голоско
Андрій Голоско
Місце проживання – Варшава.
Не публікувався в жодних виданнях.
1
ризик прочитати заповітне росте
слова вбирають більше ніж
боксерські рукавиці
ніколи не бачив щоб люди
падали
оттак на місці
2
черевики їхні були видимо
великі
ще пам’яттю – як день виходу із в’язниці
коли дерево розмітав вітер
коли посторонь кров
невідомо скільки довго
заливала це обличчя
помітно відрізняла зір
струміла розігріта
вниз
--
саме так виглядають ноги під час бігу
3
місця проходження марні
це те чого можна навчити
море що
складалося з початками
як то сини у трапезній
наче холодніючи
втім довго продовжуючись
яблука і яблуні:
втеча подвір’я на відстань
і живіт гудів ніяково
дельфін
але ж не розливати мені перед
ним воду
4
патетика зникнення
приголомшує
колір дерева дужчий
понад зеленими частинами води
пташки що літають стиском
кулака
--
що ж в тебе є щоб любити небо
5
сила хрестів наче ж в рухомості
позмінно на живому
не вдарить носоріг якого
позбавили опори (його кривда ширяє)
у перевертаннях інтернату:
вода що протікає мимо ковтка
будова що
зрозуміти лише по куртках
дощ не завершувався
6
складені секундоміри
інтелегентності
поперед сонмом у знахідках
чи є океан під водою
де вісь вибираючи
мокре й мокре
ніби для згортання себе ж
7
лист альбатроса над
кінотеатром вторив штрихам
навпроти що покидали вікна
в розваленій спальні
діти не боячись батьків сідали
м о к р і і р о з і б р а н і
відбиваючи пропорційний зріст в
лінзі фотографа якого вони
ніколи не побачать
8
мовчання худоби звідусюди
гора лиш попередник вікна
час тихо дуріє в руках
монаха що намагається
пояснити швидкість
9
сьогодні я переміг вірші
спіткавши старого у обрії вовка
в обісті залишив він зібраний хмиз
самотній
як око
Тома Йорка
10
дорога звужується до одного
ліс вирубаний в своїй суті
набіги вітру в грабунку
лісника
моє останнє улюблене життя