Богуслав Поляк «В тінях кишень»
Дата: 08 Квітня 2016 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 2167 | Коментарів: 0
Автор_ка: Богуслав Поляк (Всі публікації)| Редактор_ка: Євгеній Півень | Зображення: cy.cyworld.com
Богуслав Поляк - автор поетичних текстів. Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (ІІІ премія, 2015), співзасновник поетичної студії «Діє!слово» у КНУ ім. Шевченка (2008-2011), співзасновник та член журі Всеукраїнського поетичного конкурсу «Гайвороння» (2014-2016). Учасник «Literary Stage».
Учасник поетичних читань «НІЧОГО» від порталу Litcentr (2015), «Поетичної консервації» в рамках «День М» (2015), поетичного марафону «Ліхтарна поезія» («Хвацька вечірка», 2014), літературних частин фестивалів «Гоголівка» (2015), «ПустФест» (2012), «Zахідфест» (2010), «Трипільське коло» (2009). Учасник поетично-музичного проекту «Тарас Малкович Project». Лідер та засновник гурту «ЛЇС».
Тексти автора перекладено англійською, іспанською, російською та чеською мовами. Публікації на порталі litcentr.in.ua, у спільнотах «Сучасна поезія/Modern poetry», «Literary stage».
01.
В тінях кишень
шерегів ворсинок на боці
схвильованих серéдиною
снів-мух
що
здаються собою врешті
стригти
зістригати б їх уточненість
злочинами розплющености очей
створіння келиха тиші
келиха розбурханих напівбарвів
тілом стебла пирієвого
запхати пащу молока
вкритого цятками тих
що
здаються собою врешті
а тоді
неквапом вироджувати сухостій
розпатланої луски жал
що лушпиниться на щоці лану
де на яснах сірости
тіла тих
що
здаються собою врешті
02.
Ганчірка поля порóсла могилами
увсюдибіч
крил кришталю готовість
спина ножа вигинається псами
де
двійчасті кінцівки дмуть
на втіху цвіркунами
що снують на мармурі мовчанку
потолочені кабачки у зав’язях
щокожному впертість доказом
доказом десятина двох п’ястей
доказом роси вечора вістря
перш ніж увійти ув ирій
залиш тіло у камері схову
візьми хрест ключа
з номерком
щоб не забути
03.
збирати в кошелик
китів пригорщами
наче шовковицю
маленькими рученятами
розпорскану порожняву їх виплітати
гребінцями вусів
розчісувати звої хмарищ
а там де снить
хупава плита ставка
і ряска плече-до-плеча
терпне
шерехатий очерет
виштовхує на берег
обличчя круг уст укрите
підшкірними крововиливами
плям соку міхурців шовковиці
а тоді
плющем витись навзаводи
рядном болестей і скреготу
припадати до води
що вимиває з кісток
всебезгоміння душі
04.
Серед сердець
розчіплюється гілочка глоду
цокотячи меншало би все до розмірів пóвітрів
низько-низесенько чалий туман розмочує
де-не-де повикрóчуваний ґрунт
на гізі горідчика
досить !
ніби лусочки на карку змія - кора
в сльозах стекол персти
кульбабкові навпаки поля сторінок
довкруг кленів літер
шурхотять беззастережно перелистуючись
дерева ці не наситять плодами
так, згорятимуть
так, розмокатимуть
розповзатимуться мов долоні по тілу
їх кидатиме в піт в шлуночках смітників
чорне кіготиння кленів літер
замість сліз
ніби вія на щоці [сторінки]
вгадай, на якій
05.
Щовосьмий
згубив себе у незнанні
затерті до крапель
його дощі стекли
нігті заступами
вкритими насінинами бузку
барвою ліктя полівки
тріщать не доходячи і до третини
зріз вмить затягує ґлеєм
мов слиною жаги промовлених із напівзакритим ротом слів
десь там
ще заходитиме велетенська пляма від соку чистотілу
06.
Напнута між видноколами перетинка усього
вчитися ходити нею
борсатися в коренях обертів старіння
смак ранку обрид язику
стовпчики його
що їх не видно
що на них стоять босі
клякають від масного клуботиння
стиглости смуг жіночної постати смаку
він вилиця троянди
він в її шатах
немов голова черепахи
висовується щоб набратися згустків
рильцем дерти смужки
не відчуваючи
ані ранку
ані полудня
07.
У межах терплячого розривання
усеохопної дужки передпліччя
шийні м’язи ранкового чаю з молоком
втомотривкі шибки поверхні калюж
висохлі слухові апарати
вузлів кореня минулоосеневої свинячої лободи
смакують відламаними дверцятами кролячої клітки
і там сходи до
і там нема сходів до
перших липнів малого хлопчика
що малює морквиною шматка розмоклої цеглинки
перші з кінця доби кліпання
лише приголосними