Анна Шередько «Як риба зариється в камінь» | Публікації | Litcentr
22 Вересня 2019, 15:28 | Реєстрація | Вхід

Анна Шередько «Як риба зариється в камінь»

Дата публікації: 24 Лютого 2016 о 12:04 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 1029 | Коментарів: 0
Автор: Анна Шередько (Всі публікації автора)| Редактор: Ніна Паламарчук | Зображення: dinoastur.com


Анна Шередько. Народилася 26 листопада 1999 року в с. Кир'яківка, Миколаївського району. Публікувалась у літературно-художньому журналі «Дніпро» (2014), районній газеті «Маяк» і книзі «Майбутнє Миколаївщини - талановиті діти».




***

шістнадцять мені і до року.
так ніби вві сні і в експресі, 
так ніби немає зупинок,
стоп-крану і вікон цнотливих.
ногами-руками штовхаюся в темінь,
а інші - купують печінку.
тут пахне рудим божевіллям
на вістрі безсмертному хвої,
де я без грошей і безгрішна
нанизую втрачений грудень - 
таких вже п'ятнадцять на шиї,
поруч з розп'яттям і милом. 
з горища спускають дешевий аргентум 
в трухлявих коробках з-під пилу 
і в домі танцюють відлуння
тих кращих років,
тих довших років,
які збирали в сусніжжя зимою
яких не було
не тоді
не зі мною 

многогранне півдерево-півритуал 
симетричне всім сторонам світу 
це під ним ти знаходиш світанок 
під ним хочеться спати і дихать

іди. не спиняйся. 
шістнадцять до року уроків 
аж доки у горлі не зашипить солодким 

цей попіл, на бажання не схожий,
поможе?
і скільки молитися діду глухому, 
щоб замість книжок і лялькового дому 
приніс хоч би мізер удачі 
і пігулок (від кашлю? від стресу?) на здачу


***

як риба зариється в камінь 
як лід закоркує двері 
як спатимеш вдвічі менше 
як ступишся двічі мимо
як день стане викликом-криком 
як ніч стане біля каміна 
стане коротшим 
волосся 
і докори сонця
і сухе приземлення змерзлої краплі 
вдарить по вухам
відлунням
гармати 

як стіни замкнуться колом 
як з хлопавок вистрілять круки 
як вікна розстеляться долом без стуку
як чаша напіввідсутня
як зійдуться сни і суті 
цей світ твій такий 
не прийняти 
не вийти 

у хребцях загниває позавчорашнє літо 

як сторінки заклеять і зір, і щілі
як на тарілці зіщуляться крихти цвілі
як в унісон заскрипить кожна грань ліщини
як мати на грудях пригріє чужого сина 
тобі здавить горло 
не шарф
не сміх 
не ангіна

і гарчиш на зиму
і в слові не видно мети 
бо знаєш 
чужа не зима…


***

в кожній зінниці – свій п'єдестал облич 
в кожній дзвінниці – свій атеїстський хрип 
в божих щоденниках кожна загублена річ 
фіксується на кістяках мезозойських риб 

кити від обурення в арктику б'ють чолом 
черепаша луска щоразу димить без вогню 
як в штаті Невада за хлібом й домашнім вином 
хтось вимагає від бога збільшити зарплатню 

в кожній кав'ярні без принципів і адрес 
де простір і погляди діляться на обох 
свій бог – нерозв'язний, як жести німих стюардес 
і такий малослівний, що ледве вміщається в блог 

в кожному яблуці – запах солоних травм 
в закритих повіках – колода з восьми кольорів 
у дні, коли сонце суміжне із присмаком трав, 
видно, як бог прикурює від ліхтарів



0 коментів

Залишити коментар

avatar