Олена Степаненко «Лист полковника Потапова» | Публікації | Litcentr
28 Березня 2024, 20:28 | Реєстрація | Вхід

Олена Степаненко «Лист полковника Потапова»

Дата: 19 Лютого 2016 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 1338 | Коментарів: 0
Автор_ка: Олена Степаненко (Всі публікації)| Редактор_ка: Марія Банько


Олена Степаненко (Прилуцька). Поетка, авторка збірок «Передчуття Авалону» (1999), «Коротка меса на друге пришестя Данте» (2002), «Третя Атлантида» (2005), «Четверта радість» (2014). Друкувалася в антологіях: «Дві тонни», «Антологія Смолоскипа», «Сновиди», «Соломонова червона зірка» та ін. 

Лауреатка літературних конкурсів «Смолоспип» (1-ша премія) та «Гранослов». Співорганізаторка мистецької ініціативи «Війна і Слово», активна учасниця різноманітних творчих акцій та фестивалів. Переможиця поетичного слему 5-го Міжнародного фестивалю імені Міхася Стральцова (Мінськ, Білорусь). Вокальні цикли та хорові твори на вірші Олени Степаненко та музику Ірини Алексійчук виконувалися у країнах Балтії, Польщі, Німеччині, Італії, Канаді, Нідерландах та Іспанії.



Лист полковника Потапова до донни Анни, 
на який все одно ніхто не відписав

Щозими приходили греки палили Трою
Смажили на багаттях сємки зефірки коней
Засинали в тунелях метро заростали дітьми щетиною і травою
А на весну не пам’ятали хто я і що зі мною
На плацкартній полиці з болящою головою
Хто-небудь бога ради дайте мені закурити
Скажіть мені що це за станція придибенція ресторація
Вимийте мені рота з милом 
Зніміть номерок із пальця…
Картонний такий синій…

Але я тебе упізнаю 
Навіть через повіки на стерильнім столі у моргу
На вокзалі столиці мордору
На базарі Троєщини - себто Трої
Хочеш - я буду твоїм піонером-героєм
Другом заклятим ніжним буду сестрою
Палаючою сосною балакучою купиною
Шилом у сраці
Тим, хто дмуха тобі на вавку у раненім пальці – 
Дозволь мені просто – стрічати тебе із праці
Носити сердечні рани твої як ранці
Робити твої домашні завдання – 
О донно Анно!


Донна моя субмарино Анно
Моя валері-Анно, мій сибазон-вікодин
Серце сіпається п’яним циганом 
У тонкій мотузці судин
Знаходжу м’яту цигарку затягуюся глибоко
Сонце встає чомусь не із того боку
Я не хочу більше жити один
А ще більше - аби ти залишалась самою
Подай мені праву руку
Іди за мною 
Поклади мене біля води
Напої мене гасом кетчупом крейдою лимонним соком
Час вичавлює нас
На зморшки 
Плутає гарантійні строки -
Сонце щодня встає не із того боку

Але бачиш
греки пішли а значить 
зима сходить на пси.
Ось моє серце -
Бери його і неси
Пігулкою під язиком
Чи гумкою від трусів

Просто бери це серце - 
Чуєш? 
Бери це грьобане серце!
Неси.


*** 

А у цій зимі в небі цім в інфекційній палаті
Віта з новим годом усіх Дід-матрос, борода із вати
Заточка в кишені обвислих треніків
Забльований тєльнік
Спить зі своєю онукою дивиться тєлік 
Ходить переважно під себе, 
Але взимку - ходить і в люди
Каже - раніше не було з вас нічого путнього
А на завтра тим більш не буде…
Але нате вам олів’є хамон зльхкім паром пару шкарпеток плазму
(Я піду покємарю пока на вашому унітазі…)

Є у Діда-матроса і брат-близнюк, Дід-матрас
Має червоного носа носить в мішку фугас
І так само як Дід-матрос - він дума про нас повсякчас
Особливо коли гоп-стопить таксівки опівночі десь на Трої
Ізвінітє, каже - гроші підуть на помощь дєду-гєрою -
Он за нас воєвал потєрял ногу руку і глаз
Отвалілась пєчєнь…
Ну ви ж знаєте цю страну… а лічицця нєчєм.
І отак собі день іде, ніч іде грудень минає січень - 
А вони усе лічацця чимось алкоголічним…
І здається цей карантин у країні триватиме вічно

Коханий - давай з акваріума зробимо батискаф
І випірнемо з балкона просто в діру у ватяних небесах
Упадемо на дно - на самісіньке, денне-денне
Де лиш риба-бог повільна і достеменна
Її скелет з кришталю а замість ока люстерко
Вона знає усе про всіх
Вона збира наші сльози в маленьке цеберко
А в цистерну наші гріхи.
У неї залізний сміх:
Один за себе і сам - за усіх
Пересадим її через поріг
Пересадим її через поріг
Пересадим її  через поріг
Насиплемо їй цукерок, вина і проса - 
Хай нарешті жене і Діда матраса і Діда-матроса
Хай дарує нам випраний чистий і новий-преновий рік
І хай потяг везе цих старих пердунів у напрямку соловків
І хай кожного пре, 
_______________як він з дитинства хотів



0 коментів

Залишити коментар

avatar