мідянка
Дата: 04 Січня 2015 | Категорія: «Вибір редакції» | Перегляди: 901 | Коментарів: 0
Автор_ка: Антон Полунін (Всі публікації)| Редактор_ка: так
червона прилуко
куди мене тягне
куди мене тягне коли я пишу про лан
коли я пишу про бусла з кривавим носом
про бусла з роз'ятим ротом коли я пишу
навіщо бідую чому не навчусь
надбати любові різдвяна моя горобино
невже через мене ізчиниться гуркіт доріг
хітиновий ріг горобина тайга стонога
юрба через край
виливання тривог
пригадуєш позаминулий голод
тоді ми виливали ховрахів
ловили буслів ягід не траплялось
у цих краях не так багато ягід
як річкових молюсків і стерні
марудної колісної роботи
обпечених окропом піднебінь
мідянко чи завжди були ми такі невеселі
мов шилом вхопивши отрути ще може торік
хіба це не ми сподівальсь подовгу лежати
на жовтій траві на підсніжній траві
це тоді
а нині як бачиш
а нині як бачиш мідянко
ми встояли тут бо стояли і падали тут
не мавши відваги не мавши як чуєш сумління
прийом я повинен засвідчити
гамір і дим
що був між них
а хто не був між них
тепер я певно маю жити довго
прилуко ти
лебідко ти
тролейбус
підкочується довгий мов хвороба
очікуваний мов
журба немов
безпам'ятство
за бороздою інша
за ланом інший
за життям ніщо
таке батьківщино
що скажеш
на кілька грядущих повернень
не менше ніж передчуття
минулого здрастуй
на спомин
юрба за юрбою лишають
можливо дрібниці
щасливі квитки
пневматичний троллейбусний видих