(Я)Камінь,
мох проростає з мене,
стікає (мені) з підборіддя,

захлинається

Верхівки дерев 
через скло
стискають мені груди
на останній вулиці
останній вулиці


Мамо, купи мені чийсь щоденник
і я буду по ньому жити
Я проживу чиєсь життя досконало
і ти будеш пишатися
моєю здатністю до відтворення


Роздираю тереном повіки
і бачу терен
Роздираю

 роз...
розсуваю стегна 
і терен проростає зсередини мене

Рослинне від рослини

витікає

з короткого густого полотна

наповненого жестом,

шепотом

руками,

укладеними  в  м’якоть -

у циклічний цех

куди усе іде

і звідки повертається

з поверхнями змалілими до крихти;

до тихого,

налитого терпкістю, відчуття

присутності

десь

тут