Все глухота
Дата: 22 Грудня 2013 | Категорія: «Вибір редакції» | Перегляди: 892 | Коментарів: 0
Автор_ка: Олена Герасим'юк (Всі публікації)
Все глухота
і вона проїдає мене.
Руки росли б із землі
і хапали за кроки,
хрест став би білим -
і що би йому
боліло?
Те, що прожито -
куди його?
Тільки в пам'ять,
в піч вогняну, що не палить,
а тільки плавить,
не в воду судомну,
що світ зусібіч обтікає,
на нові мечі -
розсікати тіла, тіла.
Ворота гримлять -
ще хвилина, а не
дочекатись.
І втрачено дім,
поколінням куди повертатись,
тим
що і голови власні
поклали за дім.
За тиху постелю,
за стіни гарячі і плавні,
там тіні не в силах -
хоч контур тонкий зпам'ятати,
що й запах найгрубший
не всотують,
тільки стояти
і крити плечі від неба -
такий їх уділ.
А ще б дочекатись,
хвилину - її б дочекатись.
одну - а простоюю мов вартовий на чатах,
одну - а прострілюю ніби власне чоло.
А де її спокій?
Тільки таку і красти.
І завмираю -
ніби щасливу масть
нишком витягую
з рваного рукава.