арфаліс
Дата: 02 Травня 2014 | Категорія: «Авангард» | Перегляди: 1015 | Коментарів: 0
Автор_ка: Оля Мальченко (Всі публікації)
арфалії!
сад(нищ)то(лев')є(м)ови(й)ліс
нове(смерк)а(за)врод(жен')новостовбур'!
що(ос')баг(а)товпи(в)звіл'(на)ю(чч)
маси(спо)га(д)у(при)й(де)шщ'
смі(л')та(до)ос'(по)г(і)дне
літовипаленолісом
ліс(як)зрин(не)с(то)в(бур)на(як)
арфаліс
зли(ме)звук(у)при(па)лен'(тиш)
ю(году)в(а)ти(сніп)змі(ша)ти
до(лоне)ю(годі)в(ни)к(а)
як(арфи)з(до)жен(у)ті(всі)сил
ми(по)стов(бур)у(чис)лемо(є)?
під(по)в(з)е(ни)до(велич)во(сте)
не(у)буття(о)все(злив)а(нн)і(вім)ну
(д)овжина(як)стр(у)н(у)по(множ)на
се(роз)крес(ело)арфи
(що)стовбур(зник)у(її)подо(р)о(жах)!
хилен(их)во(тіли)сти(м)
ааарфоаллісс
_
арфи здобули спочив у тиші вторгнень що ж як стовбур кинеться впійматися змією на ослоненому вистрібі інії о сну арфи
і задзвенять холоджені проходження сам ліс здаєтьсяя нам полоном бути
будити стовбури щоб наливались арфи пробудженням підземня
сад знищемо ж!
наш корінь знайтимо б ще до так… смак зголоджевиє почивально
нам не м'яко…
зілл бач отравь!
арфи розмочені всебубнов'яті як вітрільємо..сміх!
то скоїлось: новопосталий ліс
домівка наша
прийми відбиток
схорони за коренем!
посій нас!
ми проростемо смоливим ватри на сурмище видовищ
посій нас здичовітро!
посій! ми новозійдені новоспівані осумлені чавинн безіменного
сліду сад спокушаємо лісом
як арфу стовбуром
нівечи спокійниць! слід розверзи глибо!
вже завтра мусимо спокусити гнів…
12.02.14