Панельні будинки
Дата: 17 Березня 2011 | Категорія: «Міська лірика» | Перегляди: 820 | Коментарів: 0
Автор_ка: Оксана Барбак (Всі публікації)
Панельні будинки – це навіть звучить вульгарно,
Крізь сон відчуваєш, як дихають стіни млосно,
Як крапля за краплею слина голодного крану
Тебе роз’їдає. Залежані стогнуть кості –
Це солі ламають на холод старі антресолі,
Що стелю тримають на плечах, немов атланти.
Зозуля здуріла, здеревеніла в неволі,
Майбутнього ноти пропитим кує контральто.
Як точать сусідське сумління натхненно шашлі,
І лається чийсь молоток на блатному морзе,
Як шаркають капці спросоння на день вчорашній,
І чайники з відчаю, чайки немов, голосять.
Як тишу змиває шалене цунамі звуків,
І як тарабанять думками слова по мізках,
Аж в’януть, неначе вазони на сонці, вуха...
Панельні будинки – оголені нерви міста.