Катрени про Вінницю
Катрени про Вінницю
*
* *
Насичена живицею ущерть,
крізь світло сонця ця лунка блакить.
Любов і без рух – чуйна водоверть,
блаженні в унісон граки.
*
* *
Блакитний храм, як згадка про красу.
Гранітові заломи – наче рани.
Люблю я Вінницю зігріту, чарівну
в анабіозі пахощ ікебани.
*
* *
Сполучене короткими зупинками
на всю добу, в якому вагота
знекриленого бісеринками
блакитного трамваю бистрота.
*
* *
Малюк, прозрілий у політ життя.
Освітлений у сяйві неповторнім
літає на очах у почуттях
одразу непоборних в ілюзорнім.
*
* *
Шумітимуть дощі прозрілі пізно.
Завузлене зустріну Благовіщеня.
Я мушу жити ради тебе, мій ПАРИЖЕ!
В молитві перебратись в боженя.
*
* *
Безповоротний злет лаштунків.
Чи «ви», чи «ти» - без сліз одно
із сонцем вічних поцілунків
крізь трунки – озеленене вікно.
*
* *
Гримиш у залізі блакитний везунчик.
Володар шістки любов не опише.
Тікай від людей лімузинчик-чавунчик
у невимовність, у вінницьку тишу.
*
* *
Гіперболи вулиць виходять із міста
на цитаделі заможних адрес.
Сармата чи анта – дикість двоїста.
Я йду із сердець, як первісний митець.
*
* *
Обрізані дерева, підстрижена трава.
По старій колії везуть мене у завтра.
Чи від подагри колія іржава?
А чи яскравих променів не варта?
*
* *
Місто на пупі бубонами зв’язане.
Щасливі у згадках хвалитися всі.
Вінниця-Сіті - авторизоване,
тому злетіти в іпостасі посмів.
*
* *
Я йду до Мурів жмуритися.
Чого стовбичити у храмі?
Вели осміяти баритися
очима в мудрій анаграмі.
*
* *
Світилась Вінниця усупереч війні.
На банях сонце усміхалось.
Це
літо під гарантії на мир,
бо у Донбасі власне Опухало!
*
* *
Понад межею зрікся усіх слів.
Всі почуття непевні мого слова.
Кладу шедевр від вінницьких майстрів
у щедру
досконалість часослова.
*
* *
Той, хто пізнав невичерпальність,
як на азах, зрікається свого.
Люблю Вітчизну я за витривалість,
за досконалість подиху мого!
*
* *
О, не тривожте моє божевілля.
Скажений час нестерпної війни.
Я на Масиві, мов Рембо з похмілля,
скидаю всі бажання самоти.
*
* *
Не доводьте дійсність до абсурду.
Від чужинців всякий етикет.
Почувайте гідність після бруду!
За нестерпний ницості бюджет.
*
* *
Чорно-білі ластівки Вінниці.
Вулиці зачовгані, брудні.
Від бетонниць до Наддзвінниці,
дні з роками, як ніщо, руді.
*
* *
Білі крила неземної Вінниці.
Вулиці, мов витязі, богемні.
Від віконниць до піддвісниці
бачу види дивні позаземні.
*
* *
Чорно-білі перлини Вінниці.
Майдан на долоні з балкону.
Від блискучих ліхтарів все ж вищій
імортель старого Аскону.
Сергій