Катрени про Вінницю | Публікації | Litcentr
20 Квітня 2021, 17:58 | Реєстрація | Вхід

Катрени про Вінницю

Дата публікації: 08 Липня 2014 о 14:50 | Категорія: «Городская лирика» | Перегляди: 562 | Коментарів: 0
Автор: сергій Вінницький (Всі публікації автора)

Катрени про Вінницю

 

*  *  *

Насичена живицею ущерть,

крізь світло сонця ця лунка блакить.

Любов і без рух – чуйна водоверть,

блаженні в унісон граки.

 

*  *  *

Блакитний храм, як згадка про красу.

Гранітові заломи – наче рани.

Люблю я Вінницю зігріту, чарівну

в анабіозі пахощ  ікебани.

                          

*  *  *

Сполучене короткими зупинками

на всю добу, в якому вагота

знекриленого бісеринками

блакитного трамваю бистрота.

 

*  *  *

Малюк, прозрілий у політ життя.

Освітлений у сяйві неповторнім

літає на очах у почуттях

одразу непоборних в ілюзорнім.

 

*  *  *

Шумітимуть дощі прозрілі пізно.

Завузлене зустріну Благовіщеня.

Я мушу жити ради тебе, мій ПАРИЖЕ!

В молитві перебратись в боженя.

 

*  *  *

Безповоротний злет лаштунків.

Чи «ви», чи «ти» - без сліз одно

із сонцем вічних поцілунків

крізь трунки – озеленене    вікно.

 

*  *  *

Гримиш у залізі блакитний везунчик.

Володар шістки  любов не опише.

Тікай від людей лімузинчик-чавунчик

у невимовність, у вінницьку тишу.

 

*  *  *

Гіперболи вулиць виходять із міста

на цитаделі заможних адрес.

Сармата чи анта – дикість двоїста.

Я йду із сердець, як первісний митець.

 

*  *  *

Обрізані дерева, підстрижена трава.

По старій колії везуть мене у завтра.

Чи від подагри колія іржава?

А чи яскравих променів не варта?

 

*  *  *

Місто на пупі бубонами зв’язане.

Щасливі у згадках хвалитися всі.

Вінниця-Сіті  - авторизоване,

тому злетіти в іпостасі посмів.

 

*  *  *

Я йду до Мурів  жмуритися.

Чого стовбичити у храмі?

Вели осміяти баритися

очима в мудрій анаграмі.

 

*  *  *

Світилась Вінниця усупереч війні.

На банях сонце усміхалось.

Це  літо під  гарантії на мир,

бо у Донбасі  власне Опухало!

 

*  *  *

Понад межею зрікся усіх слів.

Всі почуття непевні мого слова.

Кладу шедевр від вінницьких майстрів

у щедру  досконалість   часослова.

 

*  *  *

Той, хто пізнав невичерпальність,

як на азах, зрікається свого.

Люблю Вітчизну я за витривалість,

за досконалість подиху мого!

 

*  *  *

О, не тривожте моє божевілля.

Скажений час нестерпної війни.

Я на Масиві, мов Рембо з похмілля,

скидаю всі бажання самоти.

 

*  *  *

Не доводьте дійсність до абсурду.

Від чужинців всякий етикет.

Почувайте гідність після бруду!

За нестерпний ницості бюджет.

 

*  *  *

Чорно-білі ластівки Вінниці.

Вулиці зачовгані, брудні.   

Від бетонниць до  Наддзвінниці,

дні з роками, як ніщо, руді.

 

*  *  *

Білі крила неземної Вінниці.

Вулиці, мов витязі, богемні.   

Від віконниць до  піддвісниці 

бачу види дивні позаземні.

 

 *  *  *

Чорно-білі  перлини Вінниці.

Майдан на долоні  з балкону.

Від блискучих ліхтарів  все ж вищій 

імортель старого Аскону.

 

                                                      Сергій 

0 коментів

Залишити коментар

avatar