Я із Раївки
Я із Раївки
Віннице, мила симпатіє сонця,
смієшся, ковтаючи сльози дощу.
Од стресу до стресу - у місті есенцій!
Чекаю від тебе не лише борщу.
Черпаю радість у душах малечі!
Щира Віннице, моя щиросердність
Ти, добра гора, на горді
плечі
здіймаєш Славних Героїв безсмертність.
Віннице, тиха заложнице долі.
На це моя шана і воля твоя.
Нехай від безсилля божеволіють болі.
Ти - мріє моя, ти - вічність моя.
На обрії птаство, подій перегуки,
добрих людей простота
на віки.
Вінниця – вулик. Гуде місто звуків.
Душі співають з-над Бугу-ріки.
Цвітуть майдани: троянди, тюльпани,
Тріпочуть у школах дітей голоси,
Все що у Вінниці – люди надбали, -
тобі, Україно, добром колоси.
Мене запитали: «З якого я раю?»
Я відповів: «Я з Раївки - тут».
- Не чули? А де це!? - Ти Вінницю знаєш!!!
У мене у серці - Південний Буг.
Не був я героєм, а був бульдозером!!!
Мій пульс зупинявся від щастя і сліз.
Спасибі вам, предки, я став інженером,
у вінницьке неба підняв цей узвіз.
Не зупиняйтесь, вставайте, боріться,
втручайтесь у вічне заради дітей!
Нехай зупиняє мене міліція!
Єдиний мій вихід – я добрий поет!
Сергій Негода