Я із Раївки | Публікації | Litcentr
20 Квітня 2021, 22:54 | Реєстрація | Вхід

Я із Раївки

Дата публікації: 08 Липня 2014 о 14:47 | Категорія: «Городская лирика» | Перегляди: 533 | Коментарів: 0
Автор: сергій Вінницький (Всі публікації автора)

Я із Раївки

 

Віннице, мила симпатіє сонця,

смієшся, ковтаючи сльози  дощу.

Од стресу до стресу - у місті есенцій!

Чекаю від тебе  не лише борщу.

                                          

 

Черпаю радість  у душах малечі!

Щира Віннице,  моя щиросердність

Ти, добра гора,  на  горді плечі

здіймаєш Славних Героїв безсмертність.

                                          

 

 

Віннице,  тиха заложнице долі.

На це моя шана і воля твоя.  

Нехай від безсилля божеволіють болі.

Ти - мріє моя,  ти - вічність  моя.

                                          

 

 

На обрії птаство, подій перегуки,

добрих людей   простота на віки.

Вінниця –  вулик. Гуде місто звуків.

Душі співають з-над  Бугу-ріки.

                                          

 

 

Цвітуть майдани: троянди, тюльпани,

Тріпочуть у школах  дітей голоси,

Все що у Вінниці – люди надбали, -

тобі, Україно,  добром колоси.

                                          

 

 

Мене запитали: «З якого я раю?»

Я відповів:  «Я з Раївки - тут».

- Не чули? А де це!?  - Ти Вінницю знаєш!!!

У мене  у серці - Південний Буг.

                                          

 

 

Не був  я героєм, а був бульдозером!!!

Мій пульс зупинявся від  щастя і сліз.

Спасибі вам, предки, я став інженером,

у вінницьке неба  підняв цей узвіз.

                                          

 

 

Не зупиняйтесь, вставайте, боріться,

втручайтесь  у вічне  заради дітей!

Нехай зупиняє  мене міліція!

Єдиний  мій вихід –  я  добрий поет!

                                          Сергій Негода

 

 



0 коментів

Залишити коментар

avatar