Кумедія у Атлантік-Сіті.
Дата: 20 Липня 2013 | Категорія: «Міська лірика» | Перегляди: 649 | Коментарів: 0
Автор_ка: сергій вінницький (Всі публікації)
Кумедія у Атлантік-Сіті.
Гальорка гангстерів гаджалакає по-бенгальськи. Банальні гардемарини виглянсовують в ар’єргарді. Премійовані гладіатори Вергілія галопують у стайнях. А де тут – кремезний красень з Шолопіївки? О це, дебелий вишибайло, файний і чемний. Він має сім бегоній у шкіряному бумажнику. Придурок! Амальгама гербарію у багетовій рамці. Ґвалт! Який приязний, любий! Чудово. Окей. Ти привласнив мій шинок у колибі. Там гвінейські галери стрімко летять у вир за тубільними гугенотами, що гастролюють чорним Дніпром до жовтого Гібралтару. У шинку там кудлатий гном з крученим костуром. У гнома там є гуральня. У нього гемоглобін зашкалює. А ще там мармуровий гобелен. Кряж. Крайнебо. Недорікий соромливий гондольєр хитається на барвистій гондолі. Збоку гойдаються гноми з Гертрудою. Так це ти кумався з гурманом? На поляні гурман витворяє кочергою у попелі під закостенілим казаном-гладухою. Знімає крислатого капелюха кувікає на жар. Мила стелить закуйовджену ковдру на білий короб. кушпелить пилюку на дегустаторів з Атлантік-Сіті. Ось мила бундючиться з елегантною лошицею. А кругленька кокетлива кобилиця з гроно-сережками бажає поживитися на сварці хижих гугенотів. Рошенівські ласощі у кришталевих лаштунках золотіють. Причепурюють білу ковдру кумедними стравами. Гном кривуляє в мою сторону. Ох, куций чорт! Бенкет танцює. Юрба збиває малорослого з ніг на личак. А куцак встає з дивану і шкандибає до мене. Белькотить удавано: «Ти - куркуль, а я - багач!» Щось велике у лісі здохло. Не впізнав, брата! Оце так да! Віктор. Звідки ти тут? Як ся маєш? Гроші кури не клюють, лопатою їх загортаєш. Я розпалюю ними пекло. І лізу у казан. Ти, що мухою літаєш із Вінниці аж сюди. От, куций чорт! – гном чухає золотого лоба. Закидає вицвілу 1000-у купюру собі за комір. А з рукава витягує срібний ланцюг з годинником. Це твоя решта. Рілля продана. – Потискує мені руку... Гаразд. А широкий гай, мазанка – ще на аукціоні. А де твоє бабище? У неї шарлатани гарцюють. Ох, війна голова. Дурепа! Переплутала червоні гриби з рожевими горбами і рік тому здохла. Бачу. У тебе макітра у сажі. Пір’я літає за комином. Тебе фенікс мордує, шматує, як ріллю за плугом, Ax, ти, змій! Розпанахуєш – ігрищa на лузі. Ламаєш cтарі яблуні. Хай земля їм буде пухом! Віджило Велике Бабище. |