знак півночи річки | Публікації | Litcentr
03 Грудня 2022, 04:36 | Реєстрація | Вхід

знак півночи річки

Дата публікації: 10 Серпня 2014 о 23:33 | Категорія: «Стихотворения в прозе» | Перегляди: 1338 | Коментарів: 0
Автор_ка: Оля Мальченко (Всі публікації)

сповен на червоне ковтанні й зпіненість ріки у трохи каміння котили з добору рівних наперст про берега вже три у шуканні про негорделивість у тривині подоланого звуку крадено самобескид врівноваги доставання до протилежних черев у снами потлумано ще червону кулю на розкішність несено снагу і потичення у нерівнорівніcть береговія пролетіла найніжніша смугова оболонка диму туманячи острів сама заходилась вмирати плівкою я вскрізно стиналася на ту голезну покісу від зростання річки до улеслень гори мислено нею трохи звикнути з буяючими тревогами бо на схилах обійстя води враз взникає чужа перемога сумувань вчасно проснено миттєво навбігає скісець різки розплотненої корінниці верху до жниварної ночи містилися ще перемоги вкритих похилів на ген фосфоріли сутечки на двох на цілу дев'яту ще рано втоптати мул у ширяння сузвичних підголосів гукання свіжно на розгорті безневинних блуканню відваг неспішні воловиті змії смугнілі печерові купання відвойовані у запитувачів окрайньої течиї: на

скільки спізнати можна булі ті стреміння зачувані поза оболінкою напевности річкової глиби по раз вода живила предпокійним шуморинням то до краю я впевняв себе у призупинні смакування днами пливли тісні у ломоту зігріті рибовілі нахилені не риньбі забаганками по знахідком частин полегшення відходження намульних легкости у дробовисну супереч мостів як перепон зшукаво лізлені височені проймання до жбурлянь у передвижень океану діжде чуття пориною у полишень сну до притисння частоти мифів всепрудкіш вигравала просоння стила та листіла мирна сутіч позмагань у щедроту... змила поперервно лин до прогуду тоді ще у вбоянні слідкувало по розбоженню вижбурлянь по холоді проходу в саме охоплення часто ж лиготіли муривні пороги стримані голодуванням слизорі камінних веж засмучених чорними прялками тоді смоли латкували незайманість острілих перебійно віхувань на воду зійшла обачність на грубе підніжжя у вереску поласень до мрійби вигукали довільну тіч всебожени сполук вістилося шуга й тисненням

зомліла бійня на столині погірдно мутнина говір хованням частить  смієш мене божити над змовиною діє чия ятра травування чистоти по субережних подивам вмістилася дробіла блакиттям вбережена марна теча сліпа довколо жару завирена полонками вслід змочила земля потрохи живиння розхилила у тримві хитаюче на сні як по вітрилу палало пізно (знак півночі ріки) на опіслядень ламання вполонений     я-знанням по твого річко тремтіло хочиста у кинь чеканні глядув у преджертовне незлічене братство де сестри коханки а порізно матері вилучення найсуворіш покружліло губ до жаровні слиття мирнолюбство до проважиш скигленням по долости спроможених вмирати завтра при воді хвалування за найменший вибір наказу до послідовного за браком пересилень до чуйности лопоче ніч а в різбленні зірок ковіли майстри скульптури семитління та поваги на прокльон ватрища з ніг одних небезпека будила найчисленіші збігання чужинці за спрагшою рійною ступаюч за втікання річнистих меж розвадості старіння й перегодовані

сть птахких не по знамення йшли а про жмені сонців ще не відбились вже у сонцеди ламали побескіддя тавра у надприродність чуже вже є спізнаним і від рук намистиш розпідгледіло вечір страху та привітання на пророслинно вбудемо й дрімотіле спіймачу ще віск та перемир'я мусимо ділити на задуму та у своє сині губи й очі чорні мусили забути виїли розуму тим кров на річку є густіш любимо до жорстокости своє мовчання а привітні не змогли накинути у невільних прихисток по хоч зрошення на першотлін дужих й зниклих духів жúви і в підгледі слабости укреслено на збиванні слуху по раз з мокроті у вибухові різно ще поверненням змушено розілле простроміле вдочування сіми літ на бій і річку сповнити хоч залишками міцних та гострих якби живих насподівання як від героїв не кликати щезання а стовбур перепливе й у третє з'явить третєберегу від річкової згуслої невіри у спокушання її зрілости подовжин а як у хлюпоті струс лунання чи піні зеленьо питаюч з ласкавих примх жде лопіт з прощільнення чуття

вслід про лісшу тяму літування продитячисть тваринні улоги буйств ваготи передлоскотанню живини місць спотворених крізь прослідкування незбагнености плигону в розбору слабкости зброї затишені на до-ніжніше виворіт виру подвійности річкових по радість липнуванні горіння дуже на верх стягнуто остліло привида як вірно жах плює оте видовисько збуджених торговців на шуканні у відповідь усміхання попереджено й під потлумленням зола справа весла й розривання стята либонь раса рожевих зліплень на просуванні чи в поріз накопимо зізнання про пригоди що окремо змішані з грубінням відчуття сміху й за долевою прагно щедрі співаночи намули річці

а де про запаланні діткнулись зовсім спілі й коли б торкви вітру по невгамовне спідкати всезрячу поспіль вас не зажадань піднесені мальвою на! сховай пле потрохи відставання і спроможність лютости берегу чинить відвойоване пагіння уверх може недочекатись у зло крапоти в добіжач у біле лишень вгамуванії тріснучи сплину вказувань слідкувань тричи заплодили відвагу і по острів зринули збагнучи що милість не наснила більше ніж предковічність справдились зазирання у безліч незнайдених а прикопаних літанням може в радість нищимо-бо лагідне ріки сплигне у вуста ще бо хотіли не зміг по знахідках мирні самі топились і встигли у неї...

30.07


0 коментів

Залишити коментар

avatar