Переживання смерті
Дата: 23 Липня 2014 | Категорія: «Вірші в прозі» | Перегляди: 1514 | Коментарів: 0
Автор_ка: сергій вінницький (Всі публікації)
Переживання смерті
Нестерпне те, що відображено у очах розвідника. Сонце. Зникла за безоднею липня щира посмішка на передовій. Привабливими здаються тимчасові взірці на фронті. Втрачений спокій захоплює яскраві вуста демону Донбасу. Марення пораненого занурюється у значущі ілюзії шляхів. Зваблений омріяною за межами, як за життєвою правдою. Необмежена черга рідних: правдивого батька, мами, братів. Треба рухатися у театрі бойових дій, щоб спасти їм життя. Завше поглинало зародження музики загублену сестру. Зіставляю свої страшні відчуття і занурююсь у її гідність. Чому саме найдобріших забирає у своє пекло ця війна? Запаморочення над прірвою смерті, ось перехід - просвітлення. Відчув осторогу, поцілив моторошну фігуру богатиря. Я помічаю людину у масці і даю потужну чергу у напрямі. Як не спасти йому життя задля народження трагедії? У розрізі поля бачу запаморочений масами Лисичанськ. Бачу чужі емоції. Скидаю ріжок і оглядаю себе з боків. На мені з двох боків ще два повних ріжка патронів. Енергійно спотворюю реальне в оточені стрибаючих. Зусиллям і вмінням в неясних обріях хвилюю дійсне. Очищується краєвид масок після маскараду вибухів. Моторошно здіймаються кругами збиті винищувачі. Пожежа поїзду і хвіст чорного диму декорує горизонт. Дух чорної пітьми війни виконує увертюру смерті. Перетворююсь у переображеного і дію згідно уставу. У чужі тіла вганяю кулі, бачу оскаженілі обличчя бійців. Вочевидь характерні ланцюги болю в моїй реальності. Весь світ з'їхав з глузду. Фізично мене немає. Є вій…ійй… |