заломлені промені
Дата: 19 Травня 2012 | Категорія: «Вірші в прозі» | Перегляди: 797 | Коментарів: 0
Автор_ка: Роман Штігер (Всі публікації)
коли холодна вода западає у твоє зморене тіло
це означає що хтось думає про тебе
хтось пише звуками вірші без слів
а птахи собі думають що вони
авіалайнери міжсерцевого сполучення
а ти все приходиш у мої володіння і миттю ідеш
не зронивши жодного слова додолу
мов ці давно запечені від сонця палючого
яблука на моїх підвіконнях
які не наважаться врешті-решт упасти і вмерти
і листя тобі під подушки
і слова тобі між ключиці
а літо наближається до нас так хутко
як голуби до рук із хлібом черстивим і подрібненим
нехай зігрівають тебе зірки піднебесні
цей ранок ще ситий бо у нього є сонце
нас зустрічатиме тиша із глибокими обіймами
і ти зрозумієш усе
коли буде вже пізно змінювати нездійсненне
залиш мені на прошання хоча б поцілок на дзеркалі
чи запах парфумів на сорочці зім'ятій
ці очі води і щастя десь на узбіччі
будуть спокушати своїми спокусами
і руки у неба покусані
уже не зупинять нізащо твоїх помилок
і будуть обіймати тебе на холоднім пероні
закохані руки і заломлені промені
десь не в парижі
десь у протилежній галактиці
а я допиватиму по краплині свої сновидіння
і зустрічатиму ранок прийдешній
без тебе