Князь на відпочинку

А що, Вітязе, покидьки грають ноктюрн на бамбулах?
Як непростимо битися з битлом за житло воїнів!
Зніміть з мене мотлох під мініатюрною юртою вождя,
і проколіть вонючим  списом шию живих героїв...

Чорний Спас не спасе без щастя це лихо білих сарматів! -
Гукай, віче,  у  галасі дармоїдів, і тримай вірш, як ніж. 
  Слово  змеле журба,  змія-горинича змете у спазмах птахів.
  Світле тіло балерини перетанцює Війя на цілий дзвін.

Князя вивуджує з петлі первісне  немовля, - оце міць і сила сну, -

так старанно гачком витягує з нього озолочені слова.

Волоцюга зве  погаятись у голодранцях до панно-панчохи,

намагаюсь вимолити за прощення герць без добра.

  Перед віче Гігант з байдиками зве віче на Вітчий берег,
  ну, як завжди, - в Угарах дурман сипле рев за спів Дніпра.
За інкрустованим шоломом князь зопалу скинув торсет.
Отут  і упали  вітрила без живота, - кого  уполює Дівра?

Сильний з Вітанії міняє на переправі  віче з віжками!
Якому духу не дістане, засвербить, залоскоче шлунок.
Над пащею сальтисони замайоріють, - і експресію, і діарею
губа не оцінить. Хай ковзає воло Буруна в бурані, нам, трунок. 

Кості перебирає князь.  І-туди-і-сюди літають шльондри з жартами.
Промерзлий промоклий, зітхає  володар  краю про кралю.
Все ж світлу жоржину купив лайливій доці від несмирної дами.
 А сивий  гербарій з геральдики – запряжений лубком -  з-під трави.

Як сон увірветься, то  твердь земна, як забава,  силою  попре до бою,
У принців ще сутичка йде, а вже перемога чуда-юда на Великодні,
Порепаних лісів вирипує синь-весни, і гонить подолане стадо
гнітючим свистом, отут  нізвідки і загибель,  скік-гоп, гоп-скіт. 

Але, що чвари! Річ з малої ваги, ти музу заріж, щоб не мучила  ери.
На   шиї князя дубом взявся бісер. Іще сипте золоті, іще загиба буде.
Веде навмання чорна борозна  оману, і не сховає люльки в терни.
Незаймана  хмара  за безцінь оплакує град з возами-кіньми.

Одна опора,  вєно, без самого коріння ця береза бі-ла-біла.
Вся в лишаях  в личинках і з мошкою. Гай Сезама прямо вгору.
Вдалині горить пшениця, горлом коня примушують назад.
 Де ця ж сопілка? Добий її, щоб не мучилася, зараза, в боргу.

Князь велико-спить. Вітер дмухає в сорочку на гаряче ложе…