о маріє
Дата: 05 Січня 2012 | Категорія: «Вірші в прозі» | Перегляди: 641 | Коментарів: 0
Автор_ка: Роман Штігер (Всі публікації)
о маріє магдалине
о музо моя єдина всевишня
я молюся тобі сьогодні бо
інколи ти брешеш занадто відверто
інколи ти кохаєшся занадто ліниво
інколи ти віриш у бога занадто віддано
приносиш йому своє жертвоприношення жертвороздвоєння
ковтаєш причастя прищастя і знаєш що він
обов'язково пробачить тобі
що він той самий кого ти шукала
усе своє свідоме і не зовсім
той пісок що ллється з-під рук твоїх
є ніщо іншим як вода океанів
я питиму її до дна аби втамувати цю спрагу
не ковтаючи повітря соленого
те проміння що падає тобі на волосся
є ніщо іншим як лінії на моїй руці
я буду робити на ній ножем навмисні глибокі рубці аби
частково затерти хоча би ці русла підземних річок
мабуть час існує для того аби гоїти
аби скріпляти ниткою шви намертво днями
я кохаю тебе до нестями!
я кохаю тебе!
a відстань ріже клаптями сповідь
творю тебе із вчорашніх спогадів споминів
ліплю частину за частиною
реставрація пам'яті розумієш?
скали то губи твої
глина то тіло твоє
слова то музика твоя
тричі вірую в єдине і неповторне ім'я твоє
не потрібно боятись того що неодмінно має прийти
не потрібно боятись
о маріє магдалине
о музо моя єдина всевишня