ЖИТТЄ Є ЛУЧШЕ…
 
Все відбулось не так швидко,як хотілось та й почалось не так вже й пізно. Від твоєї брами до тюрми,тюрми мого серця,яке співало коли бачило тебе. Я розумів,що це кінець,але кінець був як завжди банальним.
Ти прийшла. Ти прийшла,але не сама. Хех з ним - скажете ви. Ні - розчарую вас я. З нею. Низькою шатенкою років 16-17. Яка криво усміхалась до неї без будь-яких признаків дружби,можливо чогось іншого?Може. Подивитись на мою "кохану" і можна було зрозуміти,що а)вона трішки того;б)вона просто блондинка в душі. АЛе давайте краще закінчимо Нею. Низька зростом,ну низькі дівчатка завжди приваблюють чоловіків своєю слабкістю і чистотою,але чоловіків. А моя Крісті - жінка. І про ніяку слабкість не можна було навіть подумати бо з її красивих наївних губ вивергалось стільки словечок-матів,що коси б у її мами побіліли і вуха в її батька б позакладало....
..моє серце дико б*ється,бо мене проміняли на якесь дівчисько,якесь дівчисько яке ледве дотягує до 160см,і ледве дотягує до 3 слова в орфографічному словнику. Це ж банально болісно,а головне смішно. Фантастично побачити,як вони поцілувались і ото кострубате сказало : "Ну всьо мала,давай чьом. До вєчора і незатрімуйші з цім Хахьолєм" - і пішло. Нарешті воно пішло і я міг спокійно з диким стукотом у серці подивитись на вже не мою Крісті і зрозуміти,що "життє є лучше"...