ДІВЧИНКА (про осінне світосприйняття бардюрів....)
Дата: 17 Жовтня 2009 | Категорія: «Потік свідомості» | Перегляди: 760 | Коментарів: 0
Автор_ка: AnkA (Всі публікації)
Дівчинка шепотіла тібетські мантри,
Чіпляючись поглядом за осінні хмари.
Розмовляла із димом із власного рота,
Розсудливо, як маленька, про нового знайомого Музиканта.
Дівчинка вірила в заплющені очі,
Навпомацьки досліджувала вередливий простір.
Малювала олівцямии по камяній підлозі,
А в неї все ніяк не виходив рівний круг, казала, - для сонця...
Дівчинка блукала тілом нічного міста,
Загорнувши власне в зеленого пледа із флісу.
Намалагалася півгодини вдивлятися в кленове пожовкле листя.
Аби тільки вибити із голови твоє, Музиканте, нахабне обличчя.
Дівчинка рахувала сумарний пульс перехожих скверу,
Лічила оберти голови після склянки випитого,
сидячи на бардюрі, глінтвейну.
Читала голосно Акутагаву в оригіналі.
Щоб тільки не згадувати тонку мелодію у фа-мінорі на гітарі.
Дівчинка питала в аптеці «щось для втамування болю»,
Ходила крадькома по метених бардюрах наче по дослідницькому полю.
Ховалася у волохатий синій шарф, видихаючи в нього комкований страх.
Аби тільки вибити руки твої, Музиканте, зі своїх «на завтра» планових справ.
Маленька дівчинка шепотіла тібетські мантри,
Стоячи в рівноколому сонці, народженому із олівця.
Дарма, що клятий Оhm не вирішує жодне міжполове питання.
Дарма, що тій дівчинці вже 2 місяці як виповнилось 32...