м'ясо ріки
Дата: 03 Червня 2014 | Категорія: «Потік свідомості» | Перегляди: 1086 | Коментарів: 0
Автор_ка: Маргарита Ротко (Всі публікації)
м’ясо ріки пахне змертвілим плином
тіла з-під іншого тла для тілесних сплесків.
не черепки… не на рибу зірки розбили
на мілині імли дві, що вгрузли-скресли –
наче крижини з кіл, чи ковчеги з крейди,
наче укаменований вітер млості…
пий мою кров з капців старої герди!
їж мої жорна з шиї! – то буде мостик
через голодних жаб – до жевріння снігу,
через піщаних зайд – у пожежу в мушлі…
аби пройти під кулями хмари – сміхом –
треба забити цвях у трухляву мужність,
савани ситі вбрати, з убивств пошиті,
повні сумки гієн начіпляти в зуби….
як на тім боці хороше мертвим жити! –
вижатим, переораним, не підсудним
прутикам примовляннячок-жальорізок,
пагонам водних бульбашок – перед мулом, –
там, де мисливці в совісті – рисі в кризі –
спокій гострять на небо, що підмануло…
нам – двадцять ланок рік. сорок вістрь світанків.
ми – послідовність рухів піску по рибі.
вицвіла висота ув очах-пентаклях
не береже нам відчай, най був згорів би
той амулет себе, оберіг від звіра-
янгола по-земному – в проваллях любих!
м’ясо ріки просить вогню й сокири,
наче зректися любові – колишні люди
(камінь в ходу їм! – аби дійшли ціленькі,
серце – розбитий глек – нагостріть, мов голку…)
в око ту голку просить тоненький легіт.
патрана ніч голосить зашитим вовком:
просить ріки у шкірі-воді свяченій.
просить ріка золочено-вербний напис
на темних саванах. просить діра кишені
неба – ножа, щоб нібито і нема нас…
їж мій одчай, засмаглий, як берег смерті!
пий бульбашки зникань! – і злетиш, мов куля, –
в там, де живуть, як шалики – у заметах, –
страчені душі лілей і ковчегів мертвих….
…було в ріці імли дві…
одна – втонула…