Нічне нутро Вінниці | Публікації | Litcentr
23 Червня 2021, 15:28 | Реєстрація | Вхід

Нічне нутро Вінниці

Дата публікації: 18 Липня 2013 о 21:08 | Категорія: «Поток сознания» | Перегляди: 422 | Коментарів: 0
Автор_ка: сергій вінницький (Всі публікації)

Нічне  нутро Вінниці

 

У снах подвір’я, шелестять протяги між будинками.

Гіпсові експонати скрізь ув’язнені  на балконах.
Духи чатують на споночілого  диявола з кажанами.

Гвалтівники, ще не круки, бач, загусли у лабіринтах.

Замурували запах котів у перламутрові вікна.

Затерпла королева троянд на вінницькій вежі.
Слизькі потвори дощу  підтримують замок під місяцем.
Пустеля темряви у вітражі вічного вогню на межі.

Від лоскоту водоспаду  терпне кров, і  чути, як дитя волає.
На павутинні  вітру  роздуті запахи обмацують перехожих.
Сіпає сплетений закляк від страху з  підсвіченої афіші.

Захмеліла темрява звивається у вальсі силуетів.

В позолоті  ліхтарний міст на міченому лобі річки.

На трепетах панкує ірокез  у фієсті вітру  розпашілого.
Наче блукають померлі, сновиди літають за нареченою.
Кришталеві щупальці у тонкій петлі втішають мулаток.

У  лазні на драбину  лізе цнота, і зависає над антисвітом.
Поглинає судоми, кружляє над базаром зодіак божевільного…
Поцупила кілька крапель зіниця перед молитвою.
Мерехтить нерухомість, мов комаха з їдальні.  

Димить прахом скриня, гаснуть колажі у мосі.
Синіє обрій на ображеного наче  магічне свічадо.
Попарно блукають захриплі на цілу вічність.
Вештаються звільнені з абсурду перевертні.

Мандри імператриці у люксі скриває химера.
Мліє кава на чорному квадраті  туземки з Фіджі,
Розхитує істоту бухого   лампасами генерала.
Сокровенний танок кретина піднімає нове коло.

Валандаються між двоїннями  і щезають в джунглях.
А потім переглядають розпещені  вогнища благ і щасть.
Перебігають з безодні у  лагідні шлюзи  фантазій.
І мовчки цілуються зів’ялі душі після ролей крутих…

Настрій вишукує  шизу у перепохованому мотлосі

А  знаходить кайф, і його заносить до сторожі.
Осточортіло втомлює пахучій  сміх  ночі.
Передчуваю на кінчику пензля переполохане  одоробло.

Ями випивають увесь дощ, а рани малюють Вінницю.
Небезпечна риторика звуків, зітхань і хропу за вітром.
Свіжіє мумія м’яко у пеклі, монтує літо на небі ранок.
Впертий двійник округлює забутий  на небі килим зірок.

 



0 коментів

Залишити коментар

avatar