не ходи до ворожки

---

не ходи до ворожки ліворуч – залізний йордан
чорні орди шовковиць руно золотавої лави
що тримає праворуч каміння яке не верта
ні в ту ріку ні в тамту вогненну – де сповідь і лавра

і гора до гори з вуст – ні пари
і пара нічна
то сніжить то скляніє то хреститься справа направо
не ходи до ворожки неначе душа нічия
чи комашка чи равлик

чи то північ чи південь чи хрест з ланцюжка чи ланцюг
нахребетні хрести і долоні вітрами розп’яті
і побиті шляхи мідяками з очей лісосмуг
й жебраки із затоплених царств тридцять третіх-три-дев’ят-десятих

й казани з кажанами яйце і чорняві коти
і ромашка на «любить-не любить» з роками дорожча….
талісмани зулуси криваві статуї…
не йди!
попри себе – не йди до ворожки!

байка в люльці цар-цвинтар кориця жовтава кора
блудних пальців думки електричні та зайці гарячі
той хто знає потилицю небом горищним кара
той хто знає про «впасти» землі що земля не пробачить

барабани та дудочки третє пришестя дощу
нашатирні громи та ядуха ягової спеки
а в сусідки – йордан а в сусіда – акваріум щук
а у неба – веселка й у скрині зірок – картотека

де занесено:
голод і тишу й вечерю з сальєр
і руно на підлозі і руни натільні й «заспати
до полудня життя» й плями сонць на обривках шпалер
ситий місяць пузатий

таємницю чекання того як із гойдалки вниз
соловей вилітає й задзьобує пам’яттю фото
й шахризаду віків
й сантабарбару селищ і міст
і занесено хто ти


… а ворожка знімає як лахи попсуті страхи
і здіймає шовковицю темряви наче мотузку
й настромляє на пальці мов перстні небесних стихій
кольорові нитки
й молодик як шмат сиру сухий
то пожовкне-поблима то тускне…

---