1

чуєш здригаєшся – холодом без ходи
тихо так хижо тихо поміж тини
ходить рибина з птахом в зашитих зябрах
птах їсть нитки повітря задуху рік
в небі потоплих
птах їсть горіх як гріх
птах павуків їсть вплетених в рибу-завтра

птах п’є повітря тину повітря хат
птах п’є кошлату втіху що затиха
десь там на припічку із негараздом вкупі
риба його катає як амулет
замість холодкого серця в кістках-суфле
риба його щокрок то по голці губить

чи між голками слухань створінь чи між
тишею часу
риба на вудку-ніж
втрачені крила здіймає як грішник свічку
вудка її бажає та обмина
вудка боїться птаховий рафінад
міцно на смак спізнати
і страх їй личить

ти наче вудка – чуєш боїшся в тин
страху руками гатиш втрачаєш ти
темне коріння бажання рибацтва втіхи
риба на нитці ходить
тріпоче птах
ріки у небі потоплі течуть крізь дах
сіті небесні скручуються у вихор

і обіймають гойдають несуть деруть
наче рибину що її людська ртуть
викинула із жил на холодний берег
й та задихається чуючи риб живих
й поскрип тинів і ігри сітей і вдих
риби втрачає видих птахів померлих

2

а ти скажи чи виловлять нас сіттю
з матрьошки тіла поки тіло – тіло?
чи буде в нас можливість бути чемно
віч-на-віч з тим що виловлять із нас?
чи будуть наші вівці вовком ситі?
чи буде нам що звільнені від пилу
та мулу вільно дихати священним
вогнем води допоки він не згас?

а ти скажи на клапоть моря спершись
отим що з моря тебе вийшло в люди
чи хочеш повернути те що вийшло
чи мо’ прогнати хочеш чи – на смерть?
скажи мені що впаде з думки першим
скажи мені ким будемо як будем
скажи мені ким лишать нас як лишать
на нас два пір’я з янгольських газет

а ти скажи
а ти мовчиш
навзаєм
мовчу в матрьошці що їй луска лусне
в матрьошці що їй сіті тіла луснуть
вивільнюючи чорта птаство риб
і спершись на моря земних мозаїк
ми мовчимо
й мовчання медом гусне
ми мовчимо
й метеликова гусінь
не-рухів наших рухається вглиб –

у таємниці того що ховаєм
у перегуди тих хто нас не зловить
у серце долі що немов підкова
навколо нас звивається

в руці
немов жаринки нас тримають файно
часи оголень та оновлень
повінь
іде на нас
чи ще нас сіті зловлять
як тихих індіанських горобців?