дні – як обідрані шкіри з святої води.

водить нечистий по теплих поверхнях із хутра

й крові промінням, що не залишає слідів –

пада в падіння людей, як у вічні бермуди.

водить нечистий – по стишених паззлах квартир,

вимерлих, наче дух мамонтів – з снів на світлинах,

вишитих в лісі, де ходить горіховий звір

й воєм розшукує білий ліхтарик людини.

водить і водить – по сходженнях в мудрі волхви,

вгору – по сходах на пси,

по скороченню віри…

дні набувають на хутрі обдертому швів.

долі обпатраних днів набувають: це – вирок.

пада виделка чи ніж, мов комета чи птах.

падає дощ, наче спирт – на просолені рани…

сива трава вироста на сумних черепках

глини, заритої в безлад, як в  мушельку – равлик.

злодій багдадський, без-голосу-коник, шпіон,

гамлет з лохнесько-чудово-лоховим питанням

ходять під вікнами мушлі й терновим шипом

штрикають вікна, і трусять вогнистим тюльпаном –

чи то підпалять, чи винесуть, чи – просто так…

так повелося – боятися кожного скрипу –

і – за поріг – виступати в бродіння сиддхартх,

виграючи на крові, як на зламаній скрипці

просту мелодію темної в-ніде-ходи,

тремоло спасу, що спас – не імення, а кличка…

дні – як обідрані шкіри святої води –

вклякло пливуть, задираючи морди із річки.

хто б їх ще виловив з річки…

… вмикається світ

світлом на кухні.

тримаючи сіті рибацькі

(чи цигарки),

входить  той-що-на-шиї висить –

хрестиком,

свічкою,

пастором….

вводить зненацька,

наче пречисте створіння - в спаплюжений храм - 

в окажанілі долоні - освячений дотик

смирний нечистий.

і ніч у руці завмира,

як у надійних обіймах - спітнілий невротик,

як у ходінні засліпленім - крок на межі,

наче хазяїн та пес - у едемовій буді…

водить нечистий коханням - й під ніжні ножі

твари нічні підставляють розтоплене хутро…

…й падає ніж чи виделка - як доля чи дощ.

й падають дні черепками  в дорогу до себе…

річка тече проти течії - в зоряний ковш.

люди впадають в відступників - з ангельських рощ.

воді святі омивають поламані стебла...