дні – як обідрані шкіри...
дні – як обідрані шкіри з святої води.
водить нечистий по теплих поверхнях із хутра
й крові промінням, що не залишає слідів –
пада в падіння людей, як у вічні бермуди.
водить нечистий – по стишених паззлах квартир,
вимерлих, наче дух мамонтів – з снів на світлинах,
вишитих в лісі, де ходить горіховий звір
й воєм розшукує білий ліхтарик людини.
водить і водить – по сходженнях в мудрі волхви,
вгору – по сходах на пси,
по скороченню віри…
дні набувають на хутрі обдертому швів.
долі обпатраних днів набувають: це – вирок.
пада виделка чи ніж, мов комета чи птах.
падає дощ, наче спирт – на просолені рани…
сива трава вироста на сумних черепках
глини, заритої в безлад, як в мушельку – равлик.
злодій багдадський, без-голосу-коник, шпіон,
гамлет з лохнесько-чудово-лоховим питанням
ходять під вікнами мушлі й терновим шипом
штрикають вікна, і трусять вогнистим тюльпаном –
чи то підпалять, чи винесуть, чи – просто так…
так повелося – боятися кожного скрипу –
і – за поріг – виступати в бродіння сиддхартх,
виграючи на крові, як на зламаній скрипці
просту мелодію темної в-ніде-ходи,
тремоло спасу, що спас – не імення, а кличка…
дні – як обідрані шкіри святої води –
вклякло пливуть, задираючи морди із річки.
хто б їх ще виловив з річки…
… вмикається світ
світлом на кухні.
тримаючи сіті рибацькі
(чи цигарки),
входить той-що-на-шиї висить –
хрестиком,
свічкою,
пастором….
вводить зненацька,
наче пречисте створіння - в спаплюжений храм -
в окажанілі долоні - освячений дотик
смирний нечистий.
і ніч у руці завмира,
як у надійних обіймах - спітнілий невротик,
як у ходінні засліпленім - крок на межі,
наче хазяїн та пес - у едемовій буді…
водить нечистий коханням - й під ніжні ножі
твари нічні підставляють розтоплене хутро…
…й падає ніж чи виделка - як доля чи дощ.
й падають дні черепками в дорогу до себе…
річка тече проти течії - в зоряний ковш.
люди впадають в відступників - з ангельських рощ.
воді святі омивають поламані стебла...