Мій Шерлок
Дата: 23 Квітня 2012 | Категорія: «Потік свідомості» | Автор_ка: Маргарита Ротко (Всі публікації)
| Перегляди: 538
...голова - наче глек. Тільки денце поцупили-вбили.
Я не чула - я ріки вливала і слухала воду...
Я сиджу і вивчаю іржавий розмочений килим,
і чекаю на плач, як на вбивцю, тамуючи подих...
А вікно - мов метелик, прочинений в світло собаче...
Мій розгублений Шерлок б'є в глеки, мов блискавка - в вежі...
І роз'юшена музика крихтами-шкельцями плаче,
наче вколота місяцем сутінків лапа ведмежа.
Та - ні звуку - з розбитої глини, омитої смутком.
Та - ні зойку - із пастки кутків, де загублені тіні...
...крихти чаю ловитиму, наче на тріснуту вудку -
мертвих чайок, що висять в піску, на німім павутинні
із води-не-води...
Хто той чай пив, мій Шерлоку кволий?
Чи Офелії, Леді русалкові, вишиті в мряці
сріблом-мороком? Чи сновидіння - ворожі монголи?
Чи вуста мої - глиняний і відморожений панцир,
під яким спрага жити під чарами у павутинні
стін і спогадів тихих дрімає до справжнього ранку?
Чи будинки чужі, чи столи, невторно-людинні?
Чи потвори чудесні, чи кобровий ковдри оракул,
він же - злодій і вбивця?..
Ти знаєш нарешті, хто злодій?
Хто покрав твої глеки і музику, й паззли, і пастки?
...мертві чайки кричать у болоті - брудній позолоті
рідини, що до кухлика липне, мов різаний пластир -
до губи...
Мій засмучений Шерлоку, хочеш ковтнути
цей підроблени опіум рік із іржі та заліза,
цей подрібнений пух мертвих чайок,
цю кригу,
цей лютень,
у якому застуду та мряку лимоновий лицар
не зумів подолати?
Мій Шерлоку, глеки молочних
і невинних шляхів - всі розтрощені... Пий, що лишили
безгорлянкові демони, вшиті в поранені ночі,
безобличчєві злодії часу...
Ти чуєш?
Навшпиньках
підлітає до світла метелик - і падає мертвим...
Пахнуть хлоркою чайки - й русалково пальці лоскоче
цей ненависний кухлик...
І тишу із чорного меду
ведмежатко нічне дряпотить язиком...
Й ситі очі
за вікном - мов ліхтарики темряви...
...дим...
Павутиння...
Голова - наче глечик, і Шерлок у пам'яті стухлій
розкладає пасьянс із потвор і будинків людинних,
із поцуплених снів і засушених тріснутих кухлів....
Мій задумливий Шерлок у глеці... Б'є шкельцями - в скроні.
І знаходить всіх тих, хто минули в майбутнє - нізвідки.
Й перетворює докази на причандалля стороннє.
І допитує привидів.
І заспокоює свідків...