єдиносяяній
Дата: 10 Січня 2015 | Категорія: «Присвяти» | Автор_ка: Оля Мальченко (Всі публікації)
| Перегляди: 1056
юнковий сік стікає стегномедо
під обережною краси твоєї мушлі ти є
радіє спокусо твоєму сорому
як лід розвільне підняття течією
орнаментальний тисячолітній водорость
на ньому прадавні пульсо малюнків
ньому верхнє сте(б)ло висинює червено…
як ще палкіші можуть бути наші рухи?
до змін над цілим прагні твої зболочені стави
що скрізь розкидано твоїм милунньо тіло…
руйнаві греблі оливаєш гостре плідносте каміння
орве меж остання твоя рястова воронка –
щирішою може бути тільки війна
24.10.13