єдиносяяній
Дата: 10 Січня 2015 | Категорія: «Присвяти» | Перегляди: 1049 | Коментарів: 0
Автор_ка: Оля Мальченко (Всі публікації)
юнковий сік стікає стегномедо
під обережною краси твоєї мушлі ти є
радіє спокусо твоєму сорому
як лід розвільне підняття течією
орнаментальний тисячолітній водорость
на ньому прадавні пульсо малюнків
ньому верхнє сте(б)ло висинює червено…
як ще палкіші можуть бути наші рухи?
до змін над цілим прагні твої зболочені стави
що скрізь розкидано твоїм милунньо тіло…
руйнаві греблі оливаєш гостре плідносте каміння
орве меж остання твоя рястова воронка –
щирішою може бути тільки війна
24.10.13