Ти розпадаєшся й дрібнішаєш у мене на очах,

Ти знаєш як мені болить твоя остання крига?

Грипозна ніч. Туман і фіміам.

Останні дні. Чудове іго

міліє у дочаснім світлі, йде на спад.

Цариця, зрадивши себе, вбирає чорне,

приймає прозак, як приймала би парад,

покришений кришталь і мармур вгадує у пороху.

Я твій останній пілігрим, захоплений васал.

Підземне гнилля скоро скорчить з себе біос.

Король помер, нехай живе Ваал!

І первоцвіти йдуть у авангард і рушать схизму.

І що мені їх повені і сірі русла рік?

І що мені їх світлі башти, маків пишні стигми?

Я стежитиму здалека за вигином зелених ліній.

Сніг тане так. Так тане сніг.