Єдине
Дата: 29 Березня 2014 | Категорія: «Медитативна лірика» | Перегляди: 688 | Коментарів: 0
Автор_ка: Кразер (Всі публікації)
Єдине, що то робимо усі:
ми - є;
плазуючи гадобою,
паркі худобами,
співучи, начеби пташинь;
задумливі суглобиной,
як гойдяно...
Ач, суне злішень
з тих степів,
що чорні від незрощи,
бо - пороблено...
Грудяною росньою
маємо насіяти самі,
щоб відлягло:
те ясне серце, в глибині -
рясне, та втомлене...
Гудою дме до волі
звіючий бугай;
по воду йде,
аж ні -
замалко вистигли йому землі,
він хвилі й оре...
Але!
Всі - сердим, чулим, чуємо,
яко воно реве,
і чорні крила надягаємо на щогли,
ще й, з дідьків -
пазурі:
веди, святий Юрко,
вздовож змієвих валів!
Підпереземось,
пішники, у них,
посадимо, ще раз,
як ти навчив,
лускату зазішень
на добрий пасок віри
гречних козарлів,
в останнє,
у гостинне море...