мій пречистий ісус
б є слідами ін єкцій на венах
свою вість благодатну
своє слово римує сумне
в нього очі- волошки блакитні
в безмежному житі
губи трощені спрагою
й він не кохає мене
він читає неруду і плаче
я чую як гірко
як тріпочуть на віях його
наче сумнів і жаль
він сшиває порізи світанків дивами
одначе
тінь провини лягає на дно 
підсвідомих проваль...