Tepidatis
Дата: 14 Березня 2013 | Категорія: «Медитативна лірика» | Автор_ка: Олена Герасим'юк (Всі публікації)
Редактор_ка: да | Зображення: текст номіновано | Перегляди: 1286
Зима і ніч і нерухомий дим
і колесо-сізіф штовхає камінь
аж порожніє рот - віконна рама
як битий посуд - пустотілий дзвін
і розхитався сад - єдина гілка -
облапує, обламує стіну
у серцевину звурджує пітьму
як цитадель - жива грудина вітру
я - цитадель
дрижить здрібніле скло -
розбитий голос заспаного півня
чорніє день - це дідова коптильня
і весь той дим - саме твоє нутро
усе здиміло
здибилось
звело
в єдиний звук - гримітиме віками
і як з пелюшок виростеш у яму
судомною сурмою бите скло -
речитативом, треном, тишиною,
бісівським віршем шамкають піски
ти - нерушимість - диму
- часу
- стін
і вкотре вік прокочую мов камінь
у темний сад зсипається лице
лиши лиш дим
у дідовій коптильні
лиш це