Блакитному Чаєві

Залишене кілька разів на столі горнятко з гарячим чаєм,

Приблизно у одному й тому ж самому просторі

Дерев’яного столу, пофарбованого в нетиповий синій колір,

Відривало од себе на пам'ять  сліди од денця круглої форми,

Сотворивши химерні рельєфи й малюнки, мов кола на полях,

Мов геометричні чернетки, в пошуках aurea mediocritas.

За тріщинами фарби виднілася, добре схована, ідея дерева,

Котрій і вторили круги од денця – кільця віку.

І так видавалося зверху, що усе те є правильно,

І саме ось так правдиво колись задумано,

Щоб міцно-приміцно заплющивши очі,

У своїй голові могти відтворити, за запахом чаю,

Горнятка й вологи в кімнаті,

Рельєфи тріщин на ландшафті синього столу.