Шуршачи шифером
Я знову лежу на траві
І знову дивлюся на небо:
Шукаю зіркових корів,
Знаходжу зіркові дерева.
Я хочу заснути – і все.
Я хочу побачити щастя,
Вогні загадкових осель,
Де мешкають іскри пухнасті…
Лебедева Светлана
Я знову лежу на даху
Я знову живий відсьогодні,
І бачу повз мару крихку
Вогні,
Що в небесній безодні -
Неначе юрба світляків,
Навіки зупинених в часі,
Їх надконцентрований спів
Нечутний людській біомасі.
Аж раптом,
Як той талісман
Пливе серед зір опівночі -
То Місяць нав'язує нам
Припливи й затемнення творчі.
А десь через весь Мілкіуей*
Несеться прудкий астероїд.
Він схожий на всіх тих людей,
Що геть непомічені ходять
Крізь безлічі сивих віків,
Крізь час і скуйовджений простір,
Крізь надконцентрований спів
Отих світляків перерослих.
А я все лежу на даху -
Я знов ледь живий до світання.
Пробач мені вдачу лиху
"Хорошая девочка Аня"...