ПРОСТІ АФОРИЗМИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ УКРАЇНИ
Дата: 17 Лютого 2013 | Категорія: «Стаття» | Перегляди: 978 | Коментарів: 0
Автор_ка: Василь Юдов (Всі публікації)
Для відірваних від простоти народу наукословів (демагогів з примарною освітою, бо в Україні поки що все примарне) мушу перекладати те, що думають люди, які не вміють правильно викладати свої думки яскраво і елегантно, від чого їх зараховують до дурного електорату, яким можна маніпулювати, точно бидлом...
У всі віки у всіх державах світу є періоди їх створення. І такі періоди складаються із основних трьох поступових фаз:
1. Фаза кримінального накопичення капіталу.
2. Фаза легалізації цього капіталу.
3. Фаза розподілу впливу цього капіталу.
Кожна держава світу починала саме з таких зрозумілих постулатів: загарбати, накрасти, заволодіти територіями, потім привести награбоване у законодавче виправдання і визначити хто є хто у цій новоствореній політико-економічній системі, яка має ознаки державності. Те що ми не були свідками становлення державності Великої Британії, США, інших сталих держав світу, то наше щастя, бо в ті часи простим людям було не солодше ніж зараз в Україні. А якщо додати, що у ті часи не було поняття гуманізму, прав людини, широкої інформаційної мережі спілкування, ніхто не звертався за допомогою якоїсь там "конституції", домінувала жорстока груба сила зброї. Україна отримала можливість створювати свою державу у новітньому світі, але постулати державотворення не залежать від букви умовно писаного законодавства.
На даний час ми знаходимося у третій завершальній фазі - розподілу впливу награбованого капіталу. Від цього і бачимо те, що не сховати за часові історичні штори.
Україна як держава, ще на своєму початку втратила основну ознаку державності - військову оборону, що в умовах новітніх збройних сил зветься ядерним щитом. Не важливо хто і яким чином позбавив Україну цієї ознаки (чи то по наївності, чи недалекоглядності, а скоріше від продажності керівництва для накопичення капіталу) - факт такий, що розглядати Україну, як повноцінну державу ніяк не можна і та істерія на рахунок національної та мовної фундації, як основи державності, лише мілкі політичні теревені. Головне, що Україна як дірка від цідилку між ядерною Росією і колективною безпекою Європи. Тому така територія не може вести повноцінну політику, захищаючи свої економічні інтереси та інтереси своїх суб’єктів господарювання у світі, який керується постулатами сили. Тому, вже легалізовані, структури капіталу шукають захист своїх статків на стороні - кому куди ближче, хто в Європі, хто в Росії, роздираючи територію України на сподвижників (за гроші).
Смішно чути від пересічних шукачів справедливості про "вила, коси і сокири", що готуються в похід на здобуття правової держави. Ті хто називають себе теперішньою "опозицією" промукали можливість впливу кілька років тому, а фаза розподілу йде до завершення. І "влада", мається на увазі теперішнє управління території України, захопила сфери впливу серйозно і в якийсь чарівно-гуманний спосіб їх не віддасть. Хіба це не розуміла в’язень №1 Юля Володимирівна? Звісно розуміла і використала все, на що була здатна, щоб контролювати свої інтереси в Україні. Але не на її бік став територіальний капітал, за що й поплатилася показовим ув’язненням. Віруючі люди, які надіються на моральні закони Христа і прихильне ставлення до них Господа Бога, програють прагматикам, які спираються на логіку сили і це доведено протягом всього розвитку земної цивілізації.
Що буде далі? А нічого особливого, або оригінального. Завершиться процес державотворення. Структуризується влада при якій хтось буде привілейованим членом суспільства, а інший підпорядкований для обслуговування. Так живуть всі держави світу і іншого режиму існування, як тиск владної піраміди, не реалізовано ніким у світі. Навіть у релігійних структурах піраміда управління від Бога до раба Божого тримається на законах, порушення яких карається суспільством, що прийняло на себе такі умови виживання.
Зрозуміло, що "опозиція" в шоці перед незворотністю подій. Вона шукає винуватців, щоб виправдати свою нездатність, але це тимчасове явище гарлапанства втраченої мети. Поступово особи, що мають логіку прагматиків, розчиняться у структурах нової влади, а ті, які принципово "дуроломи", перетворяться у коміків, або у в’язнів №1000...
Чи стане Україна повноцінною державою? Звісно стане, коли завершиться процес державотворення і буде воздвигнутий щит військової оборони. А якою мовою буде керуватися цей щит - українською, російською, польською, чи англійською, для держави це не важливо. Як і не важливо в якій сорочці буде фотографуватися президент, для автентичності і харизми можливо у вишиванці.
Як будуть жити у цій державі прості люди? Як і у всьому світі - за рахунок особистих талантів. Повноцінній державі не вигідно мати в своїх структурах бездарів, що просуваються за рахунок корупції.
Просто кожному в цьому пострадянському просторі потрібно забути про рівноправ’я і чітко визначатися хто ти є відповідно до можливостей, щоб не потрапляти у вигрібні ями системи. На царя дурака є обовязково інший цар дурак, але це не значить, що ним маєш бути саме ти...