задля тихих протисків | Публікації | Litcentr
27 Вересня 2022, 14:45 | Реєстрація | Вхід

задля тихих протисків

Дата публікації: 07 Жовтня 2014 о 19:39 | Категорія: «Не вошедшее в рубрики» | Перегляди: 936 | Коментарів: 0
Автор_ка: Петрицький Роман (Всі публікації)| Редактор_ка: так | Зображення: так


довжелезними пальцями обхоплю твої груди
відтамую, одтамую день передтеч до відлуння
дерева вічного цокотіння зубами, 
індіанськими плямами світло-коричневого
промину заявлюсь у твій сон леопардовий, 
одірву матеріал, із котрого вибудовують
ряд консервного начиння,
принесу тобі голову,
про котру я геть забув
й котра завжди залишалась
на моїх плечах
арапахо
в цих дивних ночах 
втрачалась кров й бурлявили кістки міста
внутрішнім двориком кінчались солдати
безликі, втомлені голодні конформісти
високого знебіння 
холодного саміту 
самотності й вологого свисту

й що це було за зухвальство
читати упівголоса перед своєю
похоронною процесією,
бувши примарою спаленої історії,
мідною медаллю змертвілого президента 
Сполучених Штатів Поетики

у свій смак залишатись гордим птахом
у свій вияв сіяти зерно, де не виросте братства

я торкаюсь твоєї шиї – й хвилі відрізають мене од берега 
вказуючи на острів свободи серця,
торкаюсь твоїх ключиць й ніжне гостре лезо 
вибудовує зашморг із духовного каміння,
торкаюсь твоїх рук й випадають із вікна 
бісові лелеки,
перекидаючи усі вазонки скелетоподібного Ґреґора,
і ось дістаюсь головного – обличчя
вантаж неминучості стискає моє тіло
до розмірів коника-стрибунця
й розчавлює,
протикаючи поміж дерева холоду спиці. 



0 коментів

Залишити коментар

avatar