1111111111fdfdf

1

Сриймай мене як мить забуття,

Cприймай мене, як вежу,

У якій шибениця вже не та.

2

Королівський нарід

нарощує зграю велетенських птахів

у годівницях християнських вітрів

3

м’язи пульсують від оголеного жала тхора

Mіsantropus.

Тропічний нарис.

Клінічна картина уже не та.

4

цівка людяності –

Дебелого звищого гуманізму,

Відпала рука із скринею світлооких мерців.

Сонце у зеніті місяця

Скотилось, проколюючи дерев’яне серце

5

Мить Люшера  –

нагадує грозу вогняних алебард;

Колір шкіряних перетинок  кажана

Співпадає з голосом дуалістичної парадигми\

Носи мене у кишені, наче медальйон  Св. Петра.

Носи мене доти –

 доки не знатимеш, як звідси вийти