гімн нікому
Дата: 14 Лютого 2014 | Категорія: «Поза рубриками» | Перегляди: 747 | Коментарів: 0
Автор_ка: Петрицький Роман (Всі публікації)| Редактор_ка: так | Зображення: так
подивись мені у вічі,
що ти там позавічного побачиш?
Підсвічники спалахують
в сузір’ях,
той хто тримав в руках
твоє обличчя,
давно втопився
у стрункій поставі
когось чужого
все що пишуть недоношені
у лоні часу поети -
це не поезія,
все що пишеш ти -
це не поезія,
а рвані шматки,
але читай мене помираючи,
тільки мене,
оминай рядки скупі
невистраждалих підлітків
і згубних юнок
я сьогодні і завжди
буду писати тільки тобі,
втамовуючи
розкриті від холодного вітру
руки,
я сьогодні і завжди буду належати
тільки тобі.
Обійми мене,як
вчорашній день,
залишившись мертвою
петлею на шиї,
адже мій гімн нікому вже дописаний,
і в порожнечі очі відкривати
вже не потрібно,
я розірвався
на атоми
всіх дітей цього
світу
я -
я -
я -
я -
помер в собі,
в останній день
цього згаслого року