заломані крихти твоєї уваги -
           розчинялись у каві із дімідролом.

реальність річ дуже відносна, сьогодні вона солона завтра стане зеленою. їй не можна довірити таемницю, з нею неможна пити пиво і в решті решт тільки вона принесе тобі фізичні втіхи у потрібний момент. але останнім часом її не стало. отак от просто одного ранку я прокинувся і зрозумів що кордон між реальністтю та моїм маленьким світом стерся. стався обмін інформацією та взаемопоглинання, такий собі акт вандалізму. і от саме з того ранку почалося найцікавіше:

                                      роздратовані сльози просили
                                                                   посіяти їх у землі,
 
сон перестав існувати взагалі, його більше не існує. під час так званного псевдо сну уривки світів лізли до голови, приносячи теплий біль та неймовірну плутанину із тим що було насправді, що станеться, та з реалізацією погризаних світами мрій. Люди просто стали здаватись сюреалістичним повіями із ненакрашеними нігтями та брудним тілом. кольори почали ставати іншими, більш яскравими приносячи неймовірний біль очам. і здаеться я знову почав....

                                   диво не обертаетсья червоним дощем,
                                                  диво не вміє прибиратись у собі,
                                                          диво натхнено бухає за ваше здоров"я.

кожно денний алкоголь вносив трохи рівноваги у розхитання розуму, та знімав щоденну напругу. постійний страх за свій стан поглинав всі інші. тепер тіло моє та розум були подібні берсерку. Я нарешті навчився любити життя. любити його так, як не любив раніше, всіма своїми почуттями. а ще я дізнався про тебе!

кроки на дворі,
запалені квіти та простір,
у уЯві тільки війна
за погляди вашого Бога.
відвари собі сенсу,
та наріж на шматки
я просто
пишу, шепочу, надриваюсь
у твоїй голові
"Я 
    НЕ 
        ІДУ 
             НА
                 ВИ."