У малій хатині – темрява, пак крізь зачинені ставні вікон пробивається слабке, чи то золотисте, чи то сріблясте, мов іней, сяйво, проміння якого нещадно ріже очі… Неясна сива постать заходиться біля столику, що до болю нагадує жертовний. Якщо придивитися то можна помітити, як умілі руки шамана ріжуть незахищеним лезом м’яку дублену шкіру. Пальцями наноситься фарба; динаміка рук пришвидшується – набирає все більшого темпу; - відчуття, ніби людину, мов слухняну ляльку, смикають за мотузки все з більшим та більшим натхненням.

Маріонетковий шаман може розлетітись кров’яними клаптиками і суцвіттями кісток з такого пересердя його вищих богів.

Клапті з примітивними малюнками сонмищ людей зшиваються проміж собою білим кінським волосом. На шви накладається різнокольоровий порошок, а зверху змочується густою рідиною – волос набуває кольору смачної багрянцево – рубінової крові.

Маріонетковий шаман виходить з-під дії вищого гіпнозу: його немічні руки дрижать, кров на них перемішалась з фарбою, волосся сплутане, навряд-чи, він його розчісував хоч раз за останній місяць, лице посіріло від смертельної втоми.

Тепер йому лишається лиш насолоджуватись результатами своїх дій – на столику від нічого робити, сміється обличчя давно знайомого нового-старого бога.

Ще один ковток палаючої Темряви.

 Сивий шаман давно мертвий – відправлений на поживок, щоб плоть його і кров влилися в пергаментні тканини старого божественного юнця.

Божок слабкий. Він не здатний ворухнути головою, лиш кліпає своїми химерними очима; лежать на гострих колінах дистрофічні мотузки-руки. І все ж, він страшний у своїй дивній немочі. Сила, міцніша від титанової скніє у лонах його тіла, єдиний ключ до неї – час.

Лють, гарячіша від розпеченої лави, клекоче по божественних жилах, але бог не здатен, щось змінити: поки що, він цілком і повністю належить людині, своєму незмінному невольнику.

Одшмаганий хльостким бичем, раб, повзаючи навколішках, облизує та цілує сліди, куди тільки-но ступила нога його пана. Невольничі уста запорошені пилом, обличчя замурзане брудом; солоний піт блищить дорогоцінними краплинами, перемішуючись з кров’ю від ревних уклонів чолом.