she.will | Публікації | Litcentr
26 Травня 2020, 04:00 | Реєстрація | Вхід

she.will

Дата публікації: 11 Грудня 2014 о 17:21 | Категорія: «Рассказ» | Перегляди: 815 | Коментарів: 0
Автор: p.b (Всі публікації автора)| Редактор: так | Зображення: можна

Погляд перервався, одразу коли пролунало «Прощай! Мушу йти.» - це було зроблено настільки легко, що я в ту мить, навіть, злякався. У світі ні в кого, ні перед ким немає жодних зобов'язань, лиш перед власною самотністю. Зір вмить різко обірвався і у голові прозвучало слово - біль, а з ним прийшло його відчуття. Боліло, якось по-іншому, не як завжди, це було схоже на простий дискомфорт, коли хтось проколює тебе довгою гострою голкою у спину, або намагається ухопити твою шкіру в кулак і міцно стиснути. Потім зір повернувся, частково, усе було у теплих жовтих тонах, навкруги повно пустих столиків, лиш у кінці кімнати сиділо кілька незнайомців з типовими, як для них обличчями. На стінах висіли величезного розміру чорно-білі фото, на столах палали свічки, у повітрі слабко пахло кавою і воском, час від часу пробігали люди одягнуті у темні фартухи, і запитально поглядали у мій бік. Я замовив горілку з медом. Спочатку не зміг згадати, як вона у них називається. Після секундних спроб згадати обличчя гарсона запевняло мене, що я «уже готовий», занадто п'яний для ще однієї гіркої дози. Та все ж після кількох хвилин безмовного очікування, склянка з золотавим напоєм опинилась у мене на столі. Я якраз запалював цигарку і з надією вдивлявся у розкритий погнутий по краях блокнот. Намагався щось вижати з себе, як з губки, яка вже майже суха.
Я уже, майже п'яний, а за столом у кінці коридору чулося :
«Чувак, я, запрошую тебе на своє день народження! Прийдеш?»
«А що там буде ?»
«Ну стриптиз випивка багато друзів, я для цього знімаю великий котедж за містом, таке не можна пропустити, хоча б з поваги до мене. От він мене поважає, він іде туди, таке враження, що пішов би, навіть, без запрошення і після того, як його б не впустили, намагався б пролізти у вікно, але все ж таки попав би всередину. А ти чомусь морозишся?»
«Я не морожусь, а просто не знаю. Коли у тебе з'являється жінка, справжня жива жінка, ти маєш якось рахуватись з нею, в неї можуть бути інші плани, ти ж знаєш, що вона любить тягнути мене з собою на усі свої зустрічі і вечірки. І ти також маєш знати, що вона не може терпіти ні тебе, ні його». І вони одночасно переглянулись, а потім кинули сумні погляди на 3-ого. Високий чоловік, в якого мав б бути день народження нагадував абсолютно безтурботного, незалежного і до біса нахабного виродка, це враження посилювалось, навіть, картатістю його сорочки, яка акуратно випинала з піджака. Він повільно і задумливо роздивлявся зал, здавалось, його очі проходять повз стіни в пошуках справжньої природи цього закладу. Серед них я відчував себе привидом, настільки глибоким було їхнє бажання жити.

«Давайте друзі вам просто треба випити! І тоді усе проясниться!Правда ж» - і він злегка штовхнув ліктем того, який сидів зліва. Той здавалось спав і після цього підскочив, здивовано закліпав очима. Після цього вони для мене втратили цікавість.
Я роздивлявся усе навкруги в пошуках чогось цікавого. В іншому залі, який відділявся від мого заскленими дверима, сиділа велика компанія і усі те й робили, що сміялись . І це надзвичайно дратувало, хотілося встати і піти. Але горілки залишилось ще рівно половина і не було бажання отак кидати її. Я закурив енну цигарку і задумався, у повітрі у мене за спиною прозвучав знайомий голос. «Вона пішла від тебе? Чим же ти її так розізлив? А, чекай, не відповідай, дай я сама вгадаю. Ти в порядку?Агов »
Я не відповідав, розумів, що моє чуття правильно підказувало мені, коли вони ще починали сміятись. З усіх голосів я зміг відрізнити цей знайомий голос, але чомусь не міг, чи не хотів повірити, що він справді знайомий. Зате зараз, коли він лунав до мене з-за спини, я не міг відповісти і не хотів, намагався, в'яло, щось пояснити жестами, намагаючись дати зрозуміти, що зараз не налаштований на якісь теревені. І, коли голос обірвався і почулося як грюкнули двері туалету, я одним ковтком допив горілку, докурив цигарку і побіг розраховуватись на бар, в надії на те, що встигну це зробити до повернення голосу.
Та, коли я вже майже отримав і сховав решту, повз мене пройшов молодик і, здавалось, пропустив уперед голос. Та він уже не був звернутий до мене, він ніжно сміявся, до цього міцної статури хлопця.
Потім похитуючись, проходячи повз вечірні кав'ярні, я помітив недалеко від мене дві постаті, які йшли обійнявшись. Вона йому всміхалась.


0 коментів

Залишити коментар

avatar