Жабка
Дата: 23 Квітня 2009 | Категорія: «Оповідання» | Автор_ка: Лидия Дзюпина (Всі публікації)
| Перегляди: 1005
Ти маєш рацію. Мене справді дусить жаба, що із тебе кращий поет. Не сильно. Так, трішечки. Бо, усе ж таки, я – велика (цілий метр п’ятдесят п’ять), а то лише якесь мале жабеня, що вміщається у жмені.
Воно не може обхопити своїми перетинчастими пальчиками усю мою шию, і тому дусить тільки з одного боку. Звісно, це породжує деякий дискомфорт, але загрози життю поки що немає.
«Усе буде добре», – повторюю про себе схвильовано, пробігаючи очима по нових твоїх шедеврах. «Усе буде добре!», – вигукую, дочитавши, і гамселю кулаками до одвірка. «Усе буде дооооообре, хай йому грець!».
Заспокоююсь і сідаю за чистий аркуш…
«Любий Поете…
Дякую тобі за чудовий подарунок, гарненьку зелену жабку із бородавкою на носі. Мені так весело проводити із нею весь свій час! Але, здається, та їжа, якою я її годую, не цілком їй підходить. Надворі уже холодно, комарі та мухи поснули – жабка харчується самими лише спогадами про тебе, і більше не росте…
Щовечора, коли я милуюся новими твоїми віршами, зелена панянка застрибує мені на плече, і ми читаємо разом. У найцікавіших місцях жабка від розчулення обіймає мене за шийку. Вона так любить мене (брехня, що у жаб – холодна кров!), що від її палких обіймів мені часом не вистачає кисню, і я кашляю.
У підручнику з біології я прочитала, що взимку жабки сплять. Я купила снодійного для нашої приятельки, але ця зеленошкіра принцеса немов обпилася кави. Навіть серед ночі іноді будить мене своїм безсонням і підкидує свіжі ідеї для написання віршів.
Мій любий Поете, не хочу, щоб ти подумав, що я невдячна… Я дуже ціную твій подарунок і вкотре кажу тобі «спасибі». У відповідь на твою щирість, на знак сердечної дружби надсилаю тобі книжечку наших із жабкою віршів.
І ще. Невеличкий сюрприз. Під обкладинкою ти знайдеш мензурку із малесеньким пуголовком. Вирости і собі жабку, коханий Поете. На згадку про мене. На добру згадку».
Надсилаю тобі листа і скошую очі на ліве плече:
- Пані Жабко, ну як вам хід?..
Тиша.
- Пані Жабко… Аго-ов…
Тиша.
Жабка спить.
Турботливо вкриваю маленьке зелене тільце краєчком шалика… Зима, як-не- як.
Хай виспиться.